Смертний вирок: за що страчували радянських громадян

В СРСР тривалий час страчували без суду і слідства, але врешті-решт був складений список злочинів

Молода радянська держава билася за своє життя зубами і кігтями, без жалю кидаючи своїх же громадян в палаюче жерло Червоного терору. В СРСР довгий час було страчено без суду і слідства, під важку руку ката міг потрапити хто завгодно, без пояснень. Але врешті-решт був складений список злочинів, за які ворогові народу однозначно “мазали лоб зеленкою”. На жаль, список цей дуже довгий.

Відразу після перемоги Жовтневої революції не могло бути й мови про збереження смертної кари. Її скасували, але на превеликий жаль, ненадовго. Потім більшовики прийняли постанову “Про червоний терор”.

Сам Дзержинський, один з головних ініціаторів терору, визначав його як “залякування, арешти і знищення ворогів революції за принципом їх класової приналежності”. За фактом же розстріляти могли кого завгодно і за що завгодно, просто щоб іншим неповадно було. І ховатися від них нікуди було.

У прийнятому в 1922 році КК РСФС вперше з’явився виразний перелік злочинів, за які виносилася вища міра. Масові заворушення, контрреволюційна діяльність, ухилення від військової повинності – це було більш-менш зрозуміло. Але з таким же успіхом можна було отримати кулю за безгосподарність (самі розумієте, наскільки розпливчасто це визначення) або за розкрадання державної власності.

З легкої руки Сталіна, з 1935 року в тому ж КК РСФС з’явилася постанова “Про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх”. Тепер розстрілювати можна було з 12 років. Наставав час так званого “великого терору”: в 1937 і 1938 роках суди і “Трійки” винесли 681 692 смертних вироки.

На фото Міша Шамонін, йому було 13 років, він був безпритульним, його розстріляли 9 грудня 1937 роки за вкрадені їм 2 буханки хліба.

Указ “Про скасування смертної кари” був прийнятий в 1947 році. Нечувана подія для країни, громадян якої ось уже кілька десятків років топлять в крові власні правителі. Закон проіснував всього три роки: в січні 1950 “на численні прохання трудящих” смертна кара знову повернулася в КК. Правда, тепер вона застосовувалася тільки проти шпигунів і вбивць, які вчинили злочин з обтяжуючими обставинами.

Новий кримінальний кодекс, який ухвалили в 1960 році використовувався до самого розпаду СРСР і був змінений тільки в 1996 році. Смертна кара залишилася на своєму місці: під статтю потрапляли шпигуни, вбивці, бандити, фальшивомонетники та інші покидьки суспільства. Крім того, до стінки могли поставити і за ухилення від військової служби.

Радянська держава Дуже не любила тих, хто стоячи біля керма пробував нажитися на його громадян. Розкрадання державного майна все ще каралося вищою мірою. Могли “намазати лоб зеленкою” і хабарнику – посадові особи на високих постах однозначно потрапляли під розстрільну статтю.

Історія смертної кари не закінчилася з розвалом СРСР. Тільки 19 листопада 2009 року Конституційний суд Росії ухвалив рішення, згідно з яким жоден суд не може винести смертний вирок. Зняти мораторій на найвищу міру покарання тепер можна лише змінивши саму Конституцію на що, звичайно ж, влада не піде ніколи.

Смертна кара дісталася Україні в спадок від СРСР разом з Кримінальним кодексом 1961 р До 1995 р за кількістю смертних вироків Україна мала один з найвищих показників у світі. У 1994 р розстріляли 60 осіб і винесли 143 смертних вироки. За 6 місяців 1995 р до смерті засудили 74 осіб. Яку кількысть людей стратили – невідомо.

Рішення про скасування було прийнято в 1992 р, а в 1995 р, вступаючи до Ради Європи, Україна ввела мораторій на смертну кару. Але процедура була виконана з порушеннями, фактично мораторій на розстріли злочинців заробив лише в 1997 р.

Портал “Знай.uа” повідомляв, які способи розправитися зі злочинцями вважалися нормою згідно із зводом законів “Соборне уложення”, прийнятим у 1649 році, і за що вони були.

Автор матеріалу:
Евгения Фрусевич

MIXADV

цікаве