Казочка про Ковбасного олігарха

За лаштунками обговорення відправки військ країн ЄС в Україну

19/03/2024 AA 0

 Олександр Кроутер – колишній спеціальний помічник Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі та експерт з військово-кібернетичних операцій, радник державних службовців у країнах Східної […]

b2ap3_thumbnail_35524087_1882505331794815_4890279832291639296_n.jpg

 

Давним давно, а може і нещодавно, відбулася дивна історія в чарівному місті. Одного разу в гарне і квітуче місто завітав бридкий та жадібний чоловік. Нікому в місті він не сподобався, але люди там були добрі та не стали виганяти чоловіка з міста.

Поступово він почав обживатися в тому місті. Сидів він думку гадав, як би йому заробити цілу купу грошей та бути найбагатшим в цьому містечку. Гадав, гадав тай вигадав: «Буду випускати я, ковбаску та не просту, а погану ще й за великі ГРОШІ!»

Почав він своє виробництво тої типу ковбаси. На вигляд вона була не дуже гарна ще і не смачна. Люди її не купували – чоловік засмучувався. Потім виникла в нього ідея покращити ковбасу, але не по смаку, а на вигляду, що її краще купували. Зробив він свій задум…наче почало виходити. Почали жителі міста бридкого чоловіка прозивати «Ковбасним олігархом».

Справи йшли його в гору, чоловік почав статки немалі заробляти. Стало йому сумно та одноманітно. Не було чим йому і зайнятися. І вирішив він зробити хід конем. Податися у політику міста. Вийшов він на головну площу, взяв з собою друзів по розуму, які б його захищали та й почав свою промову. Довго він говорив та багато чого сказав. Чоловік обіцяв людям: гарне життя, нові дороги та світле майбутнє. «Нехай залишається, він нікому шкоди не завдасть, може і свої обіцянки виконає» – думали люди, та й залишили його.

Шов час, а чоловік ніяких обіцянок не виконував. Люди з кожним днем ставали все біднішими, місто почало перетворюватися на руїни. А в чоловіка справи шли напрочуд. З кожним днем його статки виростали. І він зі звичайного бридкого чоловіка, перетворювався, кожного дня, в найбагатшого чоловіка міста.

Обіцянки в нього було напрочуд чудові,  він і дешеві автобуси обіцяв, сміттєпереробний завод, молокозавод, і взагалі «Місто інвестицій» і «Місто без корупції». «Напевно, хтось заважає йому все це втілювати в життя? А може, просто не дають? І не такий вже він і самостійний самодостатня людина, яким малювався?» – думали люди.

І ось колись об’єднав навколо себе багатьох, чоловік став мером – зрадником. Зрадив багатьох, хто повірив в його демократичну сутність і порядність. Ні, він тримався досить довго, як міг, але в підсумку все одно став Іудою та хабарником.

Набридло нашому чоловіку всі ці муточки. Вирішив він поїхати відпочивати і не аби куди, а за моря, за океан. Відпочив, набрався сил та почав думати навіщо йому це місто – суцільний головний біль (у прямому і переносному сенсі)?

Чесно, набридла ця вся ситуація по нашому місту. Ви ще пограйте в ваші дешеві гри, громадяни політики. Але щось багато на себе брати ви стали, пане мер. Може настати несподіваний для вас момент, коли прийдуть люди в формі, з бойовими нагородами. Ввічливі люди. Вони чемно попросять вас забратися на … з міста. Якщо не почуєте – буде неввічливо. І боляче.

 

АЛІСА ДИВОВИЖНА

 

MIXADV

цікаве