ЗНОВУ У ЕФІРІ БАЙКАРІ ВІД ІСТОРІЇ

Ще одна гримаса «скрєпного міра»

15/07/2018 AA 0

  Ще одна гримаса «скрєпного міра»: Коли у «ватоборця» чи «ватоборциці» бракне притомних аргументів на захист своєї відвертої брехні ,- в хід іде «сакральний» метод […]

 

Читаю на сайті ”Громадське радіо” дискусію на, здавалося, давно забуту тему про т.з. ”історичну” назву м. Кропивницького. Дискутували давні знайомі опоненти – завідуючий кафедрою історії України педуніверситету ім. В. Винниченка Олександр Чорний та голова ГО ”Асоціація політичних наук” Дмитро Сінченко. ”Козаки Запорозької Січі, які зверталися до коменданта фортеці святої Єлисавети, писали, як правило, Єлисавет”, – заявляє, як і кілька років тому історик Чорний. Хочеться запитати науковця – як інакше могли звертатися січовики до коменданта фортеці, назву якій дав уряд? У народі ця назва звучала у скороченому вигляді, бо так зручніше у вимові: Єлисавет. Велику Перспективну вулицю колись і тепер більшість людей називають просто Великою, Верхню Биківську Биківською, Велику Балку Балкою і т.д. Тому й персонажі з народу у творах Тараса Шевченка казали ”Єлисавет”. Однак у офіційних документах і листах царських чиновників такої назви не знайдете, там писали Єлисаветград. Хоча б перегляньте документи збірників, представлених на світлині мого посту (схоже, у роботі ви ними не користуєтеся). У жодному з них назви Єлисавет у документах до 1754 року (!!!) не знайдете, бо такого об’єкту просто не існувало. (У архівах Коша запорозького його теж не відшукаєте). Які ще аргументи потрібні історикам? Працюйте над справжніми документами, панове науковці, а не підробками минулих збірок столітньої давності та промосковськими сучасними.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.