Особливості регулювання різних секторів економіки в розвинутих країнах

Пентагон в шоці: Україна годує сотні генералів, які навіть не бачили окопів… НЕ БАЧИЛИ ОКОПІВ та і стріляють так собі…

21/04/2018 AA 0

Парадоксальна в нашій країні склалася ситуація – генералів в армії більше, ніж у держав, які входять до складу НАТО. І хоча за паперами ми начебто […]

 

Істотно різняться ринки праці США, Єв­ропи та Японії. Американський ринок праці характеризу­ється: високою конкурентоспроможністю і гнучкістю; значною свободою підприємств у наймі та звільненні пра­цівників, мобільністю населення щодо зміни місця роботи, роду занять і проживання; слабким впливом профспілок, внаслідок чого ставки оплати праці можуть зростати і зни­жуватися досить вільно (не існує жодних обмежень, вста­новлених урядом або сильними профспілками).

У Європі, навпаки, утримується більш-менш стабіль­ний рівень заробітної плати. В багатьох європейських країнах існує державне обмеження на мінімальний рівень оплати праці з тим, щоб запобігти зниженню доходів низькооплачуваних верств населення. Ринок праці в Японії відмінний від американського та європейського тим, що плинність кадрів на японських підприємствах не така висока, як, наприклад, у США. Робітники переважно пра­цюють на одному підприємстві впродовж усього життя, а відданість компанії вважається позитивною рисою і всіля­ко заохочується.

Різний підхід до соціальної політики і політики зай­нятості у США, Європі та Японії зумовив і різні рівні без­робіття. У Сполучених Штатах безробіття перебуває на відносно низькому рівні завдяки високій конкурентоспроможності ринку праці. Наприклад, якщо попит на низькокваліфіковану працю невисокий, заробітна плата низькокваліфікованих робітників зменшується і найма­ти таку робочу силу стає вигідніше. В Європі, навпаки, розцінки на некваліфіковану робочу силу встановлюються переважно урядом і профспілками. Якщо попит на неї знижується, підприємства наймають менше некваліфікованих робітників (зберігаючи таким чином рівень оплати праці), що призводить до зростання безробіття серед них. У 2003 р. рівень безробіття у США становив до 6% від усього активного населення, а в країнах ЄС – 11%. В Япо­нії також намітилася тенденція до зростання безробіття: система довічного найму обходиться японським підпри­ємствам надто дорого, тому рівень безробіття тут невдовзі може зрівнятися з рівнем безробіття у США.

 Американська та євро­пейська моделі ринку різняться також підходом до органі­зації корпоративної власності та фінансових ринків. У США сформувався великий і динамічний ринок цінних па­перів. Акції корпорацій продаються на біржі, і фондовий ринок нерідко використовується для поглинання одних підприємств іншими: коли справи компанії погіршують­ся, курс її акцій на біржі знижується, що дає змогу зовніш­ньому інвестору скупити контрольний пакет акцій, зміни­ти керівництво підприємства, запровадити ефективніші методи управління й унаслідок підвищення курсу акцій підприємства отримати більший прибуток.

В Японії та більшості країн Західної Європи такий кор­поративний контроль відсутній, оскільки великі пакети акцій однієї корпорації належать іншим корпораціям, а не фінансовим посередникам: взаємним фондам, пенсійним фондам або страховим компаніям. Тому торгівля акціями здійснюється не так активно, як у США, що перешкоджає поглинанню, адже корпорації вважають за краще не про­давати акції інших компаній, які їм належать, на відкри­тому ринку. В Японії „крос-холдинг” (ситуація, за якої дві компанії володіють акціями одна одної) реалізується в сис­темі кейрецу – декілька компаній, які пов’язані тісними фінансовими зв’язками і певною мірою координують спільну стратегію діяльності. Фірми, що входять до кейре­цу, забезпечують одна одній захист від стороннього покуп­ця, так само, як у Західній Європі.

Промислова політика США, європейських країн і Япо­нії має чотири спільні риси:

1) засоби виробництва в них майже повністю перебува­ють у приватній власності. Таким чином, йдеться про дер­жавну підтримку приватних підприємств;

2) ринкова конкуренція в цих країнах є визначальним фактором розширення виробництва та удосконалення тех­нологій (в Україні деякі керівники державних підпри­ємств переконані, нібито японські фірми захищені від кон­куренції і що такий захист є джерелом їхнього тривалого успіху). Японські компанії діють в умовах жорсткої кон­куренції, і багатьом не вдається уникнути банкрутства. Тому вони прагнуть поліпшити якість продукції і знизити виробничі витрати з метою завоювання більшої частини ринку;

3) здійснення промислової політики в них обмежене рамками міжнародного права. Зокрема, за умовами COT заборонено використання експортних субсидій і спеціаль­них імпортних тарифів проти країн-учасниць. Аналогічно правила ЄС перешкоджають наданню більшості видів пря­мих промислових дотацій на національному рівні, оскіль­ки це може заподіяти шкоду іншим країнам ЄС;

4) стимулювання наукових досліджень і розробок на приватних підприємствах. Оскільки ринкова економіка не завжди забезпечує належний рівень науково-дослідниць­кої діяльності та освіти, існує широкий простір для фінан­сової участі уряду. У США, Європі та Японії держава надає відчутну фінансову підтримку науковим дослідженням та освітній діяльності.

Особливості промислової політики Японії виявилися в тому, що японський уряд, головним чином, через Мініс­терство торгівлі та промисловості (МТП) сприяв розвитко­ві одних промислових секторів і скороченню інших. Всу­переч поширеному уявленню, таке сприяння було обмеже­ним, однак у деяких секторах економіки воно виявилося досить ефективним. Проте не участь уряду була головним джерелом небувалого економічного зростання Японії, воно багато в чому залежало від внутрішніх особливостей япон­ської системи. На сьогодні промислова політика в цій країні є не такою важливою, як після Другої Світової війни.

У повоєнній Японії вона почалася з радикальної демі­літаризації економіки наприкінці Другої Світової війни. З ліквідацією військово-промислового комплексу промисло­ві ресурси було спрямовано на виробництво споживчих то­варів. Японське МТП допомагало промисловим секторам розробляти плани капіталовкладень, оздоровлення та зростання економіки. Воно відіграло важливу роль у забез­печенні промисловості інформацією, її обізнаності зі ста­новищем на світовому ринку й технологічними новаціями, координуванні (збільшенні чи зменшенні) інвестицій.

МТП допомогло також координуванню скорочення об­сягів виробництва і рівня зайнятості у таких занепадаю­чих галузях економіки, як суднобудівна та вугільна, в орга­нізований і соціально прийнятний спосіб.

Ефективність діяльності МТП пояснюється тим, що воно було політично незалежним і не відчувало тиску різ­номанітних лоббі. За припущення, що українська промислова політика здійснювалася б за японським зразком, тиск промислового лоббі, виходячи з ситуації, що склала­ся, був би неминучим. Збиткові фірми за підтримки свого політичного лоббі значною мірою впливали б на форму­вання державної політики, і вона відображала б інтереси не нових динамічних структур, а структур віджилих але впливових.

Усе це дає підстави для таких висновків:

1) усі моделі ринкової економіки є ефективними і пере­важають економіку соціалістичного типу;

2) українські політики певною мірою впливають на поя­ву ринкових інституцій. Однак цей вплив не є доміную­чим, оскільки розвиток економіки визначають не лише за­конодавчі норми і наявність чи відсутність певних еконо­мічних інститутів, а й історичні передумови.

Зокрема, у повоєнній Японії окупаційна влада (США) допомагала реформуванню економічних інституцій через:

– ліквідацію системи великих підприємств, які сприя­ли посиленню військової сили Японії – дзайбацу (тісно пов’язані конгломерати компаній, якими переважно воло­діла й управляла одна сім’я) і продаж їхніх акцій у проце­сі масової приватизації;

– закладення підвалин соціальної злагоди шляхом по­ділу великих земельних володінь і передання невеликих земельних наділів у приватну власність селянам;

– створення ринкової економіки, заснованої на при­ватній власності на засоби виробництва, ринковій конку­ренції та міжнародній торгівлі. З цією метою під тиском американців японський уряд прийняв законодавство американського зразка в галузі політики зайнятості, фінансо­вих ринків і конкуренції, розробив жорстку програму фі­нансової стабілізації, основними елементами якої було скорочення бюджетного дефіциту і припинення субсиду­вання промисловості.

Невдовзі ця політика дала відчутні результати, забезпе­чивши тривале економічне зростання. Саме вона визначила економічний зміст ринкових реформ, здійснюваних тепер у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Однак не менш важливим є й те, що американська промислова політика в Японії не породила капіталізму американського ти­пу, хоч і базувалася на американських законах. Наприк­лад, розпущені дзайбацу було замінено схожими на них кейрецу; незважаючи на те, що нове законодавство про пра­цю мало в чому відрізнялося від американського, японці створили систему пожиттєвого найму, яка не відповідає американським уявленням про трудову зайнятість; у фор­муванні соціальної політики Японія враховувала рекомен­дації США, однак переважають у ній національні традиції.

Таким чином, не існує єдиної формули ринкової еконо­міки для всіх національних економік. Спільними є лише загальноринкові засади, зокрема приватна власність, лібе­ралізація, відкритість руху товарів і капіталів та ін. Кожна країна намагається у ці загальні ринкові засади внести свої національні переваги, які підсилюють їхню дію і поліпшу­ють функцію виробництва, розподілу, обміну і споживання.

 

Використана література:

  1. 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
  2. 2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
  3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
  4. Яковенко Р. В. Основи теорії економіки для технічних спеціальностей : навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
  5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО,

к.е.н., доцент