ДВА ОБРАЗКИ ПРО ВШАНУВАННЯ ТАРАСА

Одного дня (я ходив тоді у третій клас) учителька Ніна Семенівна, знаючи мій потяг до книжки, запитала – читав я Тараса Шевченка? Не чекаючи відповіді, подала мені ‘’Кобзар’’, досить таки потріпаний, ще довоєнний. Прийшов зі школи і живенько з книжкою до грубки (діло було взимку), де при каганці бабуся вишивала рушник. ‘’Що сьогодні приніс’’? – поцікавилася, як завжди. (Малася на увазі оцінка). Я показав їй ‘’Кобзаря’’. Вона примружила очі, щось пригадуючи. ‘’Вголос читай. Катерину’’. Я здивовано подивився на стару. Знав, вона неграмотна, не уміє ні читати, ні писати. Книжку, яку я приніс, бачить уперше. І раптом – ‘’Катерину’’! Я почав шукати твір за ‘’Змістом’’. Гортаю сторінки, чую – бабуся щось тихо шепче. Прислухався і не вірю своїм вухам.
‘’Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люди,
Роблять лихо з вами’’…
Оторопілий, слідкую очима за текстом. Слово в слово, рядок у рядок. Скінчився перший розділ. Бабуся зупинилася, зітхнула. ‘’Далі забула. Розум уже висихає. Читай далі’’… З того часу минуло 70 років. А перед моїми очима і досі сидить згорблена бабуся з вишивкою у руках і, боячись поворухнутися, декламує натхненне Шевченкове слово…Я ‘’Кобзаря’’ вивчив напам’ять. Наступного року (1949) вперше після війни вийшла книжка ‘’Т. Г. Шевченко. Вибрані твори’’. Мені його подарувала бібліотекарка школи, маю у домашній книгозбірні.

**********
9 березня. Ранок. Вулиці ще тихі, безлюдні, на горизонті ледь витикається півколо сонця…’’Ніхто ніде не гомонів’’… Йду сквером імені Тараса Шевченка. Бачу здалеку – молод дівчина підходить до пам’ятника Тарасу. Дістає з пакета букет пломенистих квітів, кладе на постамент. Журливо схилила голову, постояла і пішла вздовж алеї у бік гімназії Шевченка. Хотів доггнати, щось сказати і спитати. Подивилася на мене, посміхнулася, махнула рукою, зникла за будинками…За годину сквер ожив, заворушився. Зупинялися авто, виходили святково одягнені дядечки і тіточки, за ними несли корзини квітів…Лунали промови, грала музика, виблискували об’єктиви фотоапаратів…Хор співав ‘’Реве та стогне’’… Я ж бачив той скромний букетик над корзинами, дитячий візок і добру посмішку молодої жінки.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Юрій Матівос