СУДЯТЬ ВБИВЦЬ СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІВ

Минулого тижня у Кропивницькому розпочалась підготовка до судового процесу над винуватцями загибелі двох груп 3-го окремого полку спецпризначення, що базується у нашому місті. Як відомо, спеціальна операція із пошуку та евакуації пілотів збитих літаків у липні 2014 року закінчилася майже повною загибеллю  двох груп наших бійців.

Згадаймо ті дні

23 липня 2014 року в ході виконання бойових вильотів на прикриття наших військ біля кордону з РФ два українські штурмовики СУ-25М1 (борт 04 «синій»)  та СУ-25 (борт 33 «синій») були збиті силами російської протиповітряної оборони, і 3-му полку спецпризначення було поставлене завдання послати дві групи в район падіння штурмовиків та знайти льотчиків. Прямий наказ віддав тодішній начальник Управління спеціальних операцій генерал В’ячеслав Назаркін. Командування полку намагалося переконати його, що кидати групи невідомо куди, не маючи мети, не організувавши грамотного планування, знаючи, що противник активно шукає збитих льотчиків і повністю контролює район падіння, – це зовсім нерозумно і є невиправданим ризиком. Однак Назаркін жодних заперечень не чув. І на пошуки пілотів були висунуті дві групи 3-го полку. Крім того, бійці отримали завдання по ходу просування «покошмарити» колони постачання бойовиків. Загін українських спецпризначенців нараховував 19 бійців, загальне командування здійснював один з найдосвідченіших офіцерів частини підполковник Сергій Лисенко. Дві розвідгрупи під командуванням капітанів Кирила Андрієнка і Тараса Карпи мали по дев’ять бійців, включаючи двох водіїв «Уралів».

28 липня 2014 року під час вдалої спецоперації Лисенко разом з  чотирма бійцями врятували одного з пілотів Су-25 і далі продовжили пошук іншого, за що Президент України Петро Порошенко доручив міністрові оборони представити всіх бійців і пілота до нагороди. Під вечір того ж дня бійці вийшли до занедбаної ферми на околицях Латишевого, невеликого села поблизу Степанівки та Сніжного.  Місцевий житель, 61-річний власник ферми Микола Бутрименко, тепло зустрів українських бійців і, запевнивши у відсутності поряд банд терористів, запропонував заночувати в ангарі його підприємства. Тим часом сам фермер під приводом відвідин дружини у лікарні поїхав до Сніжного, де повідомив командування бойовиків про розташування українських бійців. Проти них була висунута потужна мобільна група сепаратистів під прикриттям одного танка та двох БТР. Бойовиків очолював Станіслав Кім (пізніше став «мером» Горлівки). За даними розслідувача Михайла Жирохова, група складалася з бойовиків «Слов’янської бригади», «Востока» та «Рязані».

Вранці 29 липня бойова охорона помітила колону бойовиків, але на бронетехніці були нанесені розпізнавальні знаки ЗСУ, тому командир групи не відреагував належним чином, а бойовики мали змогу оточити ферму та висунули ультиматум. Після короткої наради було вирішено, що капітан Тарас Карпа здасться у полон, аби врятувати життя — у нього в березні 2014 року народився син. Він вийшов із піднятими руками, але не пройшов і 50 метрів – був скошений кулеметною чергою. Після цього українські військові вирішили йти на прорив. Один з «Уралів», вибивши браму, помчав у поле, інший повернув праворуч і просувався вздовж огорожі. Перший невдовзі підбили, й він вибухнув, а другий розстріляли. Внаслідок бою з переважаючими силами ворога у спецпризначенців було восьмеро вбитих та семеро полонених. Четверо чатових із боєм прорвалися до своїх.

Тарас Карпа був знайдений бойовиками пораненим і відправлений спочатку до шпиталю  Шахтарська, а потім до Сніжного. Там під час операції наступного дня він і помер – рани черевної порожнини та розірвана легеня були несумісними з життям. Лікарям тоді він лише встиг сказати, що його звати Тарас. Жодних документів при ньому не було. 15 днів тіло  Карпи пролежало в морзі, після чого його поховали в Сніжному як невідомого українського воїна на місцевому цвинтарі, окремо від інших могил. Це була єдина могила українського військового на цьому місці.

У серпні 2015 року представники організації «Чорний тюльпан» забрали тіло зі Сніжного і привезли його до моргу тодішнього Дніпропетровська, де відбулися всі відповідні експертизи щодо ідентифікації Тараса. Процес тривав до кінця жовтня, а на початку листопада 2015 року родичам підтвердили, що це він. 4 листопада 2015 року тіло Тараса Карпи перепоховали в Кіровограді (нині – Кропивницький). Також 5 лютого 2015 року перепохований і водій вантажівки старший солдат Сергій Гришин, який помер він ран майже одночасно з командиром…

Перший хід у відповідь

27 червня 2016 року внаслідок слідчо-розшукових заходів та наступної спецоперації працівниками Департаменту карного розшуку Національної поліції України спільно зі спецпідрозділом Збройних сил України було затримано спільника терористів Бутрименка. Прокуратурою Донецької області розпочато кримінальне провадження за ч. 3 ст. 258 КК України (терористичний акт). Як стало відомо, Микола Бутрименко в минулому був активним членом Партії регіонів, з 2010-го — депутат від ПР у Шахтарській райраді, на час обрання керував аграрним господарством ТОВ «Імені Челюскінців». Під час війни прихильник «ДНР» їздив за українською пенсією на вільні від окупації території Донбасу. Дізнавшись про свій розшук, кілька місяців 2015 року переховувався в російському Таганрозі, але з початком посівних робіт повернувся додому. Увечері 26 червня 2016 року надійшла агентурна інформація, що Бутрименко вранці наступного дня відправлятиме бухгалтера на підконтрольну Україні територію для вирішення питань свого бізнесу. Бійці сил спецоперацій провели блискавичне затримання на КПВВ «Мар’їнка» — на нейтральній території між українським та ворожим блокпостами. За тяжкі злочини посібнику терористів загрожує довічне позбавлення волі. Наразі його тримають у Маріупольському СІЗО.

Згодом були встановлені ще декілька осіб, винних у загибелі наших військових. В процесі розслідування захисниця родин спецпризначенців Олена Яркіна домоглася перенесення розгляду цієї справи до Кропивницького. Але, за її словами, процес по Бутрименку відбувається окремо, і ніхто його перевозити до нашого міста не буде.

30 січня цього року Подільський (Ленінський) районний суд міста Кропивницького розпочав підготовче засідання з цієї справи. Проте колегія суддів на чолі зі Світланою Льон змушена була перенести засідання з причини неявки адвокатів обвинувачених (самі обвинувачені знаходяться або на території РФ, або на окупованій частині території України). Четвірка терористів –  Станіслав Кім, Андрій Борисов, Олексій Новіков, Іван Бірков – обвинувачуються за ч.3. ст.258 Кримінального кодексу України (тероризм), а саме – участі в терористичному угрупованні та розстрілі десяти українських бійців.

Представники обвинувачених, посилаючись на велику відстань між місцем їхнього проживання та Кропивницьким, надіслали клопотання про участь у засіданні у режимі відеоконференції, проте до заявлених в документах судів не з’явились. Обвинувачених представляють адвокати Донецької та Запорізької областей Дмитро Костянтинов, Дем’ян Амельченко, Олег Лєбєдєв, Надія Альберман.

Було оголошено клопотання прокурора щодо виклику на судове засідання адвоката, який представляв інтереси обвинувачених на етапі досудового слідства. У свою чергу Олена Яркіна повідомила про клопотання щодо залучення до процесу міського суду Коломиї (Івано-Франківська область) з метою участі в процесі батьків підполковника Сергія Лисенка.

Підсумком першого дня стало задоволення судом клопотання про проведення слухання в режимі відеоконференції. Під час наступного засідання буде забезпечено відеозв’язок з Іллічівським районним судом Донецької області, Бердянським районним судом Запорізької області та міським судом Коломиї Івано-Франківської області.

Коментуючи підсумки першого дня, Олена Яркіна повідомила про наявність в матеріалах справи 28 прізвищ бойовиків, але кримінальні провадження прокуратурою Донецької області розпочато лише відносно п’яти з них. Крім того, Микола Бутрименко, який звинувачується у терористичній діяльності та у фінансуванні терористів, був у списках на обмін військовополоненими, що відбувся напередодні нового року, проте був виключений із нього. Також, за словами адвокатки, дуже важливо довести справу до кінця, адже це буде данина пам’яті загиблим військовослужбовцям, а ті, хто нині перебуває на передовій, мають знати, що всі, хто прийшов на нашу землю, відповідатимуть в рамках чинного законодавства. Як стало відомо, потерпілими визнано 24 особи, з яких дев’ять військовослужбовців, які залишились живими (п’ятеро з них пройшли через полон), інші – це батьки, дружини та близькі родичі десяти загиблих військовослужбовців.

Наступне судове засідання відбудеться 23 лютого 2018 року о 14-й годині. Ми слідкуватимемо за перебігом подій.

Максим ГУЦАЛЮК