Московська  православна набожність у Кропивницькому

Результат пошуку зображень за запитом "благовіщенський собор"

В основі цієї набожності лежить велика кількість храмів УПЦ МП, і майже повна відсутність альтернативи.  Альтернатива полягає в одному Володимирівському храмі УАПЦ, одному храмі УГКЦ, і трьох храмах УПЦ КП. Останні три храми трохи «неповноцінні», бо один маленький, а два інших містяться  в пристосованих приміщення колишньої їдальні  та кімнатці будинку.

І чому мешканці Кропивницького ходять молитися до московських попів? Їх просто заганяють практично у московські храми для виховання українофобії та сепаратизму. Альтернативи немає, а на додаток на храмах брехливі вивіски, що це храми УПЦ, без згадки про належність до Москви. Прихожани спочатку на те ведуться, а після успіху промосковського бомбування «пити Боржом» вже майже пізно, бо мізки вже повернуті набік. З цим зомбованим людом навіть дискутувати важко, дехто вже не лише слиняво горланить, але навіть у бійку лізе. В цьому і секрет тези, що місто нібито є «містом святої Єлисавети», яка навіть християнкою не була. Але рівень інтелекту зомбованої біомаси вже не дає того збагнути.

Цікавим моментом є те, що храми до жовтневого перевороту у нашому місті   були сконцентровані в центральній його частині – чотири. По одному було на Ковалівці, Чечорі та Кущівці. До Великої Балки разом з одноіменним цвинтарем прилягав Петропавлівський храм. За залізницею між майбутніми Некрасівкою та Новомиколаївкою була прицвинтарна часовенька.

Вимальовується картина, що дві Балашівки – стара і нова, Новимиколаівка та Некрасівка, Никанорівка, Арнаутове, Новоолексіївка, Масляниківка, Катранівка  та Пермська околиця храмами не були охоплені. Лелеківка не була містом, але храм мала. Не мала своєї церковної споруди Завадівка, що теж не входила до складу міста. Не існувало селища Гірничого, Черемушек, Озерної Балки, двох спальників за номерами 101 та 102. Масляниківка та Балашівка, як і Завадівка були окремими навіть не селами, а  «дєрєвєньками». Саме наявність церкви раніше давала статус села чи  містечка.

Нині картина змінилася. Після руйнації та примусового закриття позбулися храмів Велика Балка, Кущівка, Чечора. Нові храми за часів незалежності України збудовані у номерних спальниках, Новій Балашівці, Новомиколаївці, селищі Гірничому і при Лелеківському цвинтарі. Ще два «пристосованих», про які йшлося вище діють на Черемушках та біля Некрасівки в районі житлового масиву на Полтавській вулиці. З’явилася обнова і біля швейної фабрики. На Катранівці збудували храм біля онкодипансеру, який близько прилягає до Кущівки. Але все крім пристосованого належить  по суті московській РПЦ.

Через подібну картину і йдуть обдурені та зазомбовані Москвою православні до її храмів. А хто ж за часи незалежності набудував храмів для московських потреб. Прізвища тих добродіїв всім відомі: Бахмач, Яринич, Райкович, Березкін та інші. Дивний патріотизм українського бізнесового сектору з сепарським присмаком. Церква контрольована російським ФСБ розкошує у Кропивницькому…

Серед згаданих спонсорів церкви з чужої держави є навіть особи, що міняли свою православну орієнтацію в неукраїнський бік. В 2011 році при онкодиспансері закрили часовеньку УПЦ КП, щоб потім заселити її московськими попами.  І хто наважиться заперечувати, що при цьому не було  факту «вербовки»  з боку ФСБ? Бути прихованим агентом поневолі  чи свідомо теж гарна справа для наших ворогів з півночі.

Так практично  і загнали православних вірян Кропивницького до московських попів… Робили це «тихою сапою» всі двадцять шість років незалежності. Початком цього була передача колишніх будівель храмів, крім одного випадку виключно до РПЦ. Далі було розширене спонсорування їх реконструкцій. Другим прийомом є рух гальмування побудови українських храмів УПЦ КП. Будують тим часом всі інші: ті кого вчора називали сектами, католики, мусульмани та інші. Але більше всіх це робить той, хто без Москви не уявляє свого життя.

А люди які у нас не настільки набожні, скільки довірливі, і вірять написам на храмах, і несуть гроші замаскованим ворогам України. А ще не звертають увагу на те, що служба в них йде не українською мовою, бо її там заборонили вживати. Ну хіба що тільки в облудних проповідях.

Промосковська поведінка представників влади в релігійних питаннях більше ніж небезпечна . «Маври» тихо роблять свою чорну справу щоденно з ранку до сутінок. Саме в промосковські сутінки занурили Кропивницький в останні роки, що пафосно називаються роками незалежності. Насправді залежність від московських попів лише штучно посилили. В Кропивницькому не діє лише один московський храм, як то було до 90-х років, та ще й справжнім  українським церквам населення  з коридорів  влади не дуже радіє…

Отака московська православна набожність практично примусово насаджена в Кропивницькому. В заклопотаного негараздами буття недолугих містян, на жаль, ще не визріла потреба бойкоту замаскованої чужинської церкви. Люди вірять у справжню тезу, що Бог Єдиний. Але наміри і кишені у людей у рясах, треба розуміти зовсім різні. Попи РПЦ навіть наважуються не визнавати незалежність України, і на жаль, не отримують адекватної відсічі. Міряни отримавши навіть такий ідеологічний ляпас, їм все вибачають і часом підставляють другу щоку, щоб мати симетрично червоне обличчя від облизнів Москви.

http://h.ua/story/442657/

MIXADV

цікаве