ДВІ ВИСТАВКИ – ДВА СВІТИ.

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

22 січня 2018р. в Музеї історії міста Києва відкрилась виставка «Українське коло: до сторіччя визвольних змагань (1917-1921)». Це міжнародний виставковий проект, який  репрезентує державно-політичне життя Української держави 1917-1921р.р. Експозиція виставки побудована тільки на оригінальних експонатах наданих 29 провідними музеями, бібліотеками, архівами з чотирьох країн світу – України, Польщі, США та Швейцарії. Для науковців та спеціалістів, які вивчають цей період історії України,  виставка стала унікальним джерелом тому,  що більша частина представлених артефактів введено в науковий обіг вперше. Серед представлених раритетів, які вперше за сто років експонуються, Універсал Директорії про затвердження злуки УНР та ЗУНР в єдину соборну державу 22 січня 1919р. із фондів ЦДАВО України, прапор 1-го пішого Запорізького імені гетьмана Петра Дорошенка полку з Музею Війська Польського у Варшаві; меморіальні речі Симона Петлюри та Володимира Винниченка з Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку тощо. Куратором виставки і  автором ідеї є  кандидат історичних наук Юрій Савчук, який в свій час неодноразово організовував подібні унікальні міжнародні проекти на базі Національного музею історії України. Музей пишався подібними науковими виставковими проектами, на яких експонувалися унікальні речі доби Б. Хмельницького, І. Мазепи. Виставки відвідували як студенти і школярі, так і наукова еліта країни та політичні діячі.

З приходом нового керівника Національного музею історії України Сосновської Т.В., наукове та виставкове життя  музею припинило своє існування.  Завдяки тому, що новий «реформатор та знавець»  історії  і музейної справи в прямому сенсі повикидувала з музею  майже всіх науковців, провідних спеціалістів-хранителів, які досконало вивчали та знали колекції, пересварилася з усіма  музейниками та науковцями. «З усіх усюд» набрала відданих їй особисто працівників, які не тямлять, а  ні в музейній та  ні у виставковій справах. От ми і маємо, що на 100-річчя проголошення Українською Центральною Радою Четвертого універсалу  в Національному музеї історії України, який повинен бути першим в країні і здійснювати саме такі проекти, під керівництвом директора та «знатного» науковця завідувача відділу О. Іщука була створена виставка аж на чотири вітринки. Хоча з «творенням і творчістю» цей процес не пов’язаний, бо ці вітринки були переміщені із експозиційного залу, де до того  майже рік стояли. Хоча п. Іщук на науково-методичній раді вперто їх називав «маловідомими матеріалами». Автор дійства, представляючи свою концепцію, не соромлячись заявив, що є Указ Президента  про святкування ювілею і  ми повинні хоч би для галочки зробити виставку. Це вже точно так, бо у вітринах хаотично розкидані  трошки листівок, трошки поштових листівок , банкноти  відповідного періоду і все. Все.. більш нічого, коли фонди музею мають цікаві та унікальні артефакти становлення Української держави.  Прикро, дуже прикро, коли  провідний музей України, яким до Сосновської був Національний музей історії України не може  на 100-річчя універсалу, що проголошував незалежність УНР від Росії здійснити хоча би один науковий проект, за який не було б в черговий раз соромно.

При створенні  міжнародної виставки «Українське коло: до сторіччя визвольних змагань (1917-1921)» в Музеї міста Києва куратору Ю.Савчуку активно допомагала наша колишня завідувач відділу Ралдугіна Т.П. Вона очолювала відділ відповідного періоду і багато зробила виставок присвячених М. Грушевському, С.Петлюрі, П. Скоропадському, Є.Коновальцю, В. Липинському С. Бендері.  Проте, «модератор  музейної справи» Сосновська вижила цього високопрофесійного спеціаліста з музею. Зараз Заслужений  працівник культури України Т.П.Ралдугіна консультує та приймає участь в подібних міжнародних проектах.

Все таки  повернемося до виставки в Музеї Києва. Виставка вражає оригінальними унікальними експонатами, художнім оформленням, яке було виконане художником В. Тараном. Додатково на виставці були задіяні  технічні засоби такі як телевізори з демонстрацією документальної  хроніки, монітори, на яких можна продивитися залучені експонати в різних ракурсах та дізнатися про них додаткову інформацію. Викликає захоплення географія міст, з музеїв яких були зібрані раритети – це Дніпропетровськ, Чигирин, Львів, Харків, Вінниця, Житомир, Суми, Запоріжжя. Вперше,   в переліку музеїв учасників Національний музей історії України повністю відсутній. А фонди музею зберігають не багато, але все такі унікальні та оригінальні артефакти цього періоду, які тільки Сосновська та її «сподвижники» не знають і не експонують .  Проте, відомо, що коли організатори проекту звернулися до Сосновської з пропозицією залучення експонатів, то «шановна» відповіла, що якщо її ну, звісно разом з музеєм, візьмуть в співавтори проекту, тільки тоді вона розгляне пропозиції. О,так!!! Не більше, і не менше… Жоден музей України, СЩА, Швейцарії, Польщі не додумався поставити подібні умови участі в проекті, а наша керівниця «креативна» придумала чергове «ноу-хау». Подавай їй співавторство…

Вже давно Сосновська як керівник і як людина не користується повагою серед української музейної  спільноти. Відкриття виставки в Музеї м. Києва це красномовно довело. Єдина хто не був запрошений на цю виставку була «зоряна пані» Сосновська. Мої колеги, які ще залишилися в музеї і послідовно та впевнено знищуються керівництвом отримали запрошення і відвідали виставку, мали можливість оглянути  і послухати екскурсії проведені Ю.Савчуком, Т.Ралдугіною  та і просто поспілкуватися з колегами з інших музеїв.

Також на відкритті виставки були присутні як тепер кажуть «перші особи держави».  Одне запитання до цих перших осіб, особисто до В. Кириленка: «Скажіть, чому ви дозволили керівнику такого закладу так занапастити його і  кинути у прірву ?» Ви всі пишалися цим музеєм. Він був тим українським монолітом, де репрезентували свої проекти науковці, мистецтвознавці, культурна еліта країни. А що маємо зараз? Колапс, руйнація, каліцтва відвідувачів на території музею, битва з співробітниками, тиск, догани, звільнення,  суди… Міністерство культури до вас також питання: «Чим займається генеральний директор підпорядкованого вам  Національного музею історії України?» Як вона будує наш «європейський музей»? Як «продвигає» національну культуру за кордоном? Відповідей давно уже немає. Як кажуть: «А далі тиша……»

Доки ці «єфрейтори» або як їх називає М. Піотровський «сержанти» від культури будуть очолювати Національні заклади культури про науку, культуру та патріотичне виховання молоді навіть і не мрійте.  Особливо коли такий «єфрейтор» як Сосновська підписує договір і дозволяє росіянам знімати трьох сортний серіал  в філії НМІУ Музеї історичних коштовностей.  Так звана знімальна група працювала три дні 15, 16, 24 січня 2018р. в приміщенні режимної установи виплатила керівнику 45 тис. гривень. Основним проханням знімальників  було  зняти прапор України. Ось весь цинізм і виховання молоді. А за наш прапор українські хлопці життя своє віддають, а в центрі Києва під носом у Міністерства культури України  директор Національного музею  історії України для проведення сумнівних зйомок віддає на відкуп фактично унікальні скарби України!!!! Це нормально?

Вивчайте історію, шановні!!! Такі важкі періоди наша країна переживала, були ще трагічніші часи, але завжди перемагала правда, професіоналізм. Без цього не побудуєш свою незалежну державу. Час гартує героїв для перемог! Виставка «Українське коло: до сторіччя визвольних змагань (1917-1921)» яскраво це доводить. І скільки би такі «сержанти» від культури, просто хапуги та бариги не розказували про чергові свої так звані концепції розвитку музею, все одно нічого такий керівник не в змозі ні побудувати, ні створити, ні реформувати. Бо коли голова і душа пуста та темна то навколо руйнація і випалене поле.……

Іванова Ольга, екс-завідувач відділу декоративно-ужиткового мистецтва НМІУ, Заслужений працівник культури України.

MIXADV

цікаве