Віктор Шишкін: Всі дії Порошенка в Україні — це робота на Росію

Пентагон в шоці: Україна годує сотні генералів, які навіть не бачили окопів… НЕ БАЧИЛИ ОКОПІВ та і стріляють так собі…

21/04/2018 AA 0

Парадоксальна в нашій країні склалася ситуація – генералів в армії більше, ніж у держав, які входять до складу НАТО. І хоча за паперами ми начебто […]

 

Фото:

В організмі під назвою «Україна» почалась гангрена.

Віктор Шишкін — останній із Могікан. Думаю, політиків, які не вміють і не хочуть пристосовуватися, мімікрувати, продаватися чи мовчати — коли казати правду стає невигідно — не лишилось. Шишкін — саме такий. Подразник для багатьох мешканців високих кабінетів. Негнучкий і безкомпромісний. Він не боїться говорити те, що думає. Щоправда, він не любить говорити про те, що практично всю свою пенсію віддає на потреби нашого війська. Він не піариться на війні, він просто вимагає усунути від влади і покарати усіх колаборантів, які ту війну допустили.

Отже, наша сьогоднішня розмова — з першим Генеральним прокурором незалежної України (1991-1993), заступником Голови Конституційної комісії України (1991–1993), котрий отримав звання Залуженого юриста України за розробку Конституції, народним депутатом України перших трьох скликань, членом Вищої ради юстиції (1996-2003), суддею Конституційного Суду України (2006 −2015) Віктором Шишкіним.

— Віктор Іванович, хочу почути від вас відчуття того, що відчувається в країні.

— Вкрай негативні відчуття… Можливо, у мене завищені вимоги до правової системи України. Ви як вважаєте?..

— Вважаю, що не завищені.

— Колись, ще в середині 90-х, я назвав Кучму не гарантом, а ігнорантом Конституції. А усі ці ющенки, януковичі і порошенки — це пташенята гнізда Кучминого. Однак вони змогли перевершити свого вчителя. Особливо Порошенко.

В тему: Цена предательства

— Пояснюйте.

— А от дивіться. Янукович хотів жити, як монарх, але для цього він намагався створити під себе конституційну базу. Тобто, він хотів жити за Конституцією, але за тією Конституцією, яка би його влаштовувала. Він хотів президентську республіку. І от, таким чином, за Януковича змінили парламентську республіку, — якою була Україна на підставі змін до Конституції 2004 року — на президентську. І він отримав ті самі повноваження, які мав Кучма. І цього, в принципі, було достатньо для того, аби його вважали президентським монархом.

А що ж Порошенко? Він набагато цинічніший, ніж Янукович.

— Пояснюйте!

— З 2014 року Україна — парламентська республіка. Однак Порошенко, як і Янукович, намагається «натягнути» на себе повноваження «монарха», керівника президентської республіки. Він намагається підрихтувати Конституцію, але в неконституційний спосіб. Адже він законами надає сам собі набагато більше повноважень, ніж це передбачає Конституція.

Тобто, Янукович намагався діяти на підставі Конституції, хоч і «скроєної» під нього. А Порошенко, навпаки, робить усе в піку Конституції. В піку Конституції він не оголошує воєнний стан, в піку Конституції він де-факто усунув себе з посади Головнокомандуючого.

У нас же АТО керує не Головнокомандуючий, а якийсь там заступник голови СБУ. Всього-на-всього. Цим Порошенко, фактично, роззброїв народ України. Він роззброїв українську правову, адміністративну, військову систему.

А паралельно — він законами надає собі додаткових повноважень, які йому ніхто не має права надавати.

— Наводьте приклади.

— НАБУ. Ситник призначений Порошенком у неконституційний спосіб. При всій повазі до структур, які повинні боротися з корупцією. До речі, і Труба (Роман Труба, призначений президентом, директор Державного бюро розслідувань — ред.) так само у неконституційний спосіб призначений.

Я повторюю: у президента є лише ті повноваження, які йому виписані в Конституції. І це підтверджують як мінімум чотири рішення Конституційного суду.

— Чому про це ніхто не говорить?

— Як це? Ми про це говоримо постійно! Ми створили громадську організацію «Інституту Права і Суспільства». Я, Кармазін, Домбровський (Юрій Кармазін, народний депутат України II, III, IV, VI скликань; Іван Домбровський, суддя Конституційного суду України (2006 — 2010 рр.), був головою КСУ з вересня 2006 року по травень 2007 року — ред.), — і здійснюємо експертні аналізи законів, які ми вважаємо суспільно значимими. Звісно, це аматорство, і, звичайно, ми беремо все, що хочемо, на свій розсуд, на свій смак — той чи інший закон, аналізуємо його, даємо висновки.

Ми аналізували і Мінський договорняк… Я його по-другому не називаю. Наш аналіз цього договорняка — на двадцяти сторінках. Ми запрошуємо журналістів на свої прес-конференції, на яких роздаємо експертні висновки. Знаєте, скільки журналістів приходить на наші прес-конференції?

— Скільки?

— Один-двоє…

— Журналісти ходять туди, куди їм кажуть ходити.

— От-от. Ось у цьому — вся проблема сьогоднішня там званих вільних ЗМІ.

— Ну от я ж з вами говорю зараз…

— Ну, ви говорите….

А ми ж показували журналістам чотири рішення КС, в яких чітко написано, що у парламенту і у президента є лише ті повноваження, котрі виписані Конституцією (а повноваження Кабміну, приміром, встановлюються і Конституцією, і законами України).

І що КСУ ще в 2003 році, ще за Кучми, чітко визначив, що Конституція унеможливлює розширення повноважень парламенту і президента законами. Повторюю для ідіотів: унеможливлює.

В тему: НАБУ вышло на Кремль?

— Чому президенту вдається порушувати Конституцію?

— Тому що ми, в президентській республіці Кучми, чинили в парламенті опір набагато більший, ніж сьогоднішній парламент чинить президенту в умовах парламентської республіки. Ось у цьому катастрофа. Я вже не кажу про так звану судову реформу.

Відбувається розвал усієї правової і судової системи країни.

Ми наводимо приклади повного ігнорування Конституції безпосередньо Порошенком і його командою. Але нас ніхто не чує.

— Які причини того, що вас ніхто не чує, як думаєте?

— Ну, по-перше, суспільство наше після Революції Гідності стало мовчати.

— Чому?

— Тому що у нас при владі — морально деградовані особи.

Вони своїми вчинками демонструють кожному громадянину України, що закон можна викинуть в смітничок, будь-який.

І ви бачите, що відбувається і на вулицях, і в так званій реформованій поліції, і в так званому міністерстві оборони під час війни. Крадіжки, корупція, насильство, торгівля на крові…

— У вас є бачення, як ситуацію змінювати?

— Всіх усунути від влади. Іншого виходу немає. Тому що достукатись до них, до цих «розумних голів», уже неможливо. А що, — ми з вами перший раз про це говоримо? А скільки було прес-конференцій, які ми проводили. Першу прес-конференцію по Мінському договорняку ми провели ще в 2015 році. По Мінському договорняку я виступав у Шустера, ще коли його не закрили, я всього двічі у Шустера був. І показував сутність цього так званого договору. Ну то й що? І хто прислухався до мене? Які висновки зробили ті, хто сидить на Банковій і на Грушевського? Ніяких. Ну, якщо до них не доходить — значить, треба усувати їх всіх від влади в будь-який спосіб.

— Але ж ви кажете: суспільство мовчить. Хто ж їх буде усувати від влади?

— Ну, якщо суспільство мовчатиме й далі, — значить, ця клептократична влада його влаштовує.

— То нехай і далі так живе.

— Але ж вічно так продовжуватися не може…

— Не може. Бо далі буде колапс. Он Іран демонструє, що треба робити. А там лише ціну на яйця підвищили, а не тарифи ЖКХ.

— Я хочу почути вашу точку зору на меседжі, які останнім часом вкидаються в наш інформпростір з Банкової на тему «що нам робити з «ДНР/ЛНР». Головний меседж, який лунає все голосніше — «треба домовлятись».

— З ким?

— Не знаю.

— І я не знаю. Нехай Порошенко чітко скаже, з ким він пропонує домовлятися.

— А ви хіба не відчуваєте його намагання зблизитися з Росією?

— Чому намагання? Він давно працює на Росію. Всі його дії в Україні, — це робота на Росію.

— Фраза «нам потрібен мир» звучить все частіше. Але що таке «мир» у розумінні нинішньої влади, і якою буде його, цього миру, ціна?

— Ні-ні-ні, це все гала. Нехай скажуть — мир навколо чого, з ким домовлятися, хто та сторона, з якою треба домовлятися?

Ми дуже уважно проаналізували Мінський договорняк. От там написано: «Тристороння контактна група». Добре, тоді визначте статус кожної сторони!

— Чому саме Кучма, на ваш погляд, бере участь у роботі Тристоронньої контактної групи?

— Тому що це — одна шайка. Тому що Кучма проводив тут промосковську політику, Кучма в 1997 році підписав договір про перебування Чорноморського флоту Росії аж на 20 років, та ще й з пролонгацією кожні 5 років. Та той флот за п’ять років треба було вивести. І як тоді бути з 17 статтею Конституції, яка забороняє на території України будь-які іноземні бази? Чому суспільство не відреагувало на все це належним чином? А Харківський договорняк? Для мене вороги народу не лише Янучар, який Харківський договорняк підписаву 2010 році (угода між президентами України та Росії Віктором Януковичем і Дмитром Медведєвим про пролонгацію базування російського Чорноморського флоту в Севастополі до 2042 року.Цей договір було підписано в Харкові 21 квітня 2010 року, — ред). Вороги народу — всі, хто проголосував відповідний закон («Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України прийнятий 27 квітня 2010 року, — ред).

А злочин Конституційного суду в тому, що вони не відкрили конституційне провадження для того, щоби визнати закон про ратифікацію неконституційним.

До речі, Луценко чомусь не пред’явив звинувачення Януковичу у державній зраді за підписання угоди з Мєдвєдєвим. Чому Харківський договорняк залишився поза увагою видатного генерального прокурора — ніколи не задумувались?

— Добре, повертаємось до Тристоронньої групи.

— Давайте розглянемо сьогоднішню ситуацію через призму Другої світової війни, або того періоду, який називається Великою Вітчизняною війною. 8 травня 1945 року, в 23 години за Берлінським часом, була підписана капітуляція Німеччини. Там було все дуже ясно. Є сторона-переможець, антигітлерівська коаліція, і є Вермахт.

— Але у нас ніхто не називає Росію країною-агресором.

— Так ось це і є першим дефектом так званого Мінського договору, і все звідси йде. Якщо хтось сідає за стіл переговорів, — потрібно знати, з ким ти ведеш переговори. Он у будь-якому позові до суду — одна сторона позивач, інша сторона відповідач. Все ясно.

— Чому, на ваш погляд, в Україні не визнають Росію країною-агресором?

— Це питання до Порошенка.

— А ви як думаєте?

— Я вже неодноразово казав і писав, що я думаю… Тому що Порошенко і вся його команда є агентами Кремля. Тому вони не хочуть Росію оголошувати агресором. Вони колаборанти. Вони колаборують з окупантами, так, як це робив маршал Петен (Філіпп Петен, французький військовий і політичний діяч, маршал Франції з 1918 року. У 1940 році, після поразки Франції, став на шлях колабораціонізму з нацистською Німеччиною — ред). До речі, з ним ніхто переговори не вів. Ні Де Голль, ні Черчилль, ні Рузвельт.

Я про це говорю як мінімум два роки, якщо не більше. Ну, якщо не доходить до основної маси людей у країні… Є, звичайно, якась кількість пасіонаріїв, які думають так само, як і я. Але ж у мас-медіа про це не говорять.

В тему: СБУ: урок предательства. О диверсантах в тылу

— Ви прекрасно розумієте, чому в мас-медіа про це не говорять. Але якщо сьогоднішня ситуація буде продовжуватися ще рік, два, п’ять?

— Нам потрібна хірургічна операція, тому що в організмі під назвою «Україна» почалась гангрена.

Гангрена держави і гангрена суспільства. Операція — це усунення сьогоднішньої бандократії від влади.

— Яким чином? Правовим чи вуличним?

— Боротися з порушниками права правовими методами — означає свідомо іти на заклання.

Я так вважаю…

— Але їхня оборонна фортеця намертво зцементована круговою порукою. Тому що влада чудово розуміє — якщо суспільству вдасться вибити хоча б одну цеглинку — упаде увесь їх оборонний мур.

— Так і є. Але в Ірані також все було зцементовано тридцять років поспіль. А за один день на вулиці вийшло кілька мільйонів… І в Бухаресті вийшло два мільйони, коли треба було захистити Лауру (Лаура Кодруца Кевеші, головний прокурор Національного антикорупційного директорату Румунії, за чотири роки їй вдалося відправити на лаву підсудних одного прем\’єра, двох заступників прем\’єр-міністра, 11 діючих і екс-міністрів, 39 депутатів й 14 сенаторів — ред.), яка реально бореться з корупцією, на відміну від наших борців з корупцією. І два мільйони в Бухаресті на вулицях було.

Так в Румунії 27 мільйонів населення, а в Україні — 40 мільйонів. І де у нас мільйони протестуючих вулицях? На марші виходить максимум 30 тисяч. Максимум! Ну от і все.

— І що — ми приречені жити серед корупції вічно?

— Мабуть приречені, якщо суспільство не хоче боротися за свої права.

— Але, все ж таки, оці «точкові» вибухи, — як трапилось 2 січня під столичним управлінням поліції…

— Ну хіба це вибух? Там зібралося максимум 500 людей, я був там. І ледь не половина — журналісти…

— На ваш огляд, навіть таке зухвале убивство правозахисниці не може сьогодні стати детонатором масового обурення?

— У нас було вже багато детонаторів, ну щось вони ніяк не здетонують. Шеремет, наприклад, не став детонаторами.

Звичайно, якісь «точкові» перемоги були … І влада лякається, коли люди починають боронити свої права, як це було на Кіровоградщині (у червні минулого року в селі Бережанка, що неподалік Кропивницького, невідомі намагалися захопити агропідприємство “Нива-2010«;на захист стали селяни і запросили підмогу у ветеранів батальйону «Донбас», — ред.).

Але для того, щоб влада злякалась по-справжньому, на вулицях повинно бути як мінімум 2-3 мільйони, як у Бухаресті.

«Точкові» протести, як це було у Кропивницькому, не змінять всю систему влади. Влада в одному місці програє, а в тисячах інших — виграє.

Подивіться, які фальсифікації, — масштабніші, ніж при Януковичі — відбувалися під час так званих виборів до так званих об’єднаних територіальних громад (у неділю, 29 жовтня, в Україні проводили вибори у 202-х об’єднаних територіальних громадах, явка на цих виборах становила 48,2%, у день виборів в ОТГ поліція відкрила 10 кримінальних проваджень, партія БПП заявила про перемогу на виборах у 40% ОТГ — ред.)

— Чому «так званих»?

— Тому що я не знаю, що таке об’єднана територіальна громада за нашою Конституцією. Там немає такого утворення! В Конституції написано, що громади можуть об’єднуватися, але ні про яке утворення адміністративних округів під назвою ОТГ там мови немає.

— Навіщо це робиться?

— Я думаю, щоб остаточно зцементувати владну вертикаль, до самого низу. І всі мовчать. Більше того — так звані «патріоти» також волали про необхідність оцих ОТГ.

— От, до речі, про патріотів. Як ви думаєте, в Україні ще є реальні патріоти? Бо як подивлюся, хто у вишиванки вдягається і фотографується на фоні столу із кутею — погано стає…

— Ну ось пройшов марш на честь Степана Бандери. Я не проти маршу.

Проте — чому всі ті партії, які організовують подібні марші, не організували марш до МВС у зв’язку з убивством Ірини? Де вони всі були, ці патріоти, другого січня?

— А ваша гіпотеза — чому їх там не було?

— Мабуть тому, що немає у них поняття про державницьку політику.

Якщо націонал-патріоти вважають себе державниками, вони не повинні підтримувати жодної зі структур Авакова, Турчинова чи Порошенка. А вже, я бачу, «Азов» — при Авакові. А Ярош — узяв і проголосував за зміни до Конституції.

Одне діло — якщо б він проголосував по дурості, ну, буває таке… Та ми ж йому говорили, що не можна конституцію міняти під час війни. 157-ма стаття забороняє. Чого ж ти приперся (у парламент, — ред.) і проголосував? Я проаналізував весь список голосуючих за ці конституційні зміни і тепер знаю, хто для мене ворог, а хто ні. І одночасно для України.

— Ну тоді ми підходимо до питання, — чому в країні немає лідера, здатного повести за собою народ.

— Необов’язково, щоб один лідер був — достатньо мати конгломерат лідерів, але вони повинні бути об’єднані однією думкою, ідеєю.

— У нас уже був «конгломерат лідерів» під час Революції Гідності.

— Ну, Кличко — явно не державник. І це не був конгломерат, це були «попутчики», є таке російське слово. Не було у них державницького стрижня.

— Можливо, треба почати з того, що сьогодні в крані взагалі немає державницької опозиції до влади?

— Звичайно.

— І в тому, можливо, проблема? Чому, приміром, мовчить Юля Тимошенко, — вічний опозиціонер?

— Не знаю, це до Юлі питання… Мабуть, втомилася.

В тему: Юрий Луценко: имеем дело со школой КГБ

— Втомилась? Тоді хай іде на пенсію. Он у нас з’явився ще один кандидат у президенти, Святослав Вакарчук. Вам не здається, що українська політика перетворюється на якийсь фарс?

— У наших політиків нема державницького погляду на будівництво України. От і все.

— …А сподівання на те, що з АТО повернеться сто тисяч свідомих громадян, які примусять владу змінювати країну — теж розвіялися…

— Тому що «атошники» у своїй переважній більшості лише танки вміють підпалювати. Слава їм за це і честь. Але як будувати державу — вони не знають. І якщо ці «атошники» тиснуть руку колаборанту Порошенку…

Я давно говорив, що громадянська мужність — річ набагато більш потужна, ніж військова мужність. Бо за своє життя я бачив і ветеранів Другої світової війни, і Великої Вітчизняної, і ветеранів афганської війни, і сучасних ветеранів. За своє довге 65-річне життя всіх їх бачив… Вони виявляли військову мужність, а в кабінетах начальників рабами ставали. Як оцей феномен пояснити?

— А ви як самі пояснюєте?

— Значить, мужності нема в них. Тому що сказати покидьку-начальнику, що від покидьок, знаючи при цьому, що він може викинути тебе з роботи, — означає мати мужність.

І її, мужності, сьогодні в нашому суспільстві обмаль.

— Повертаючись до тези щодо «порозуміння та примирення», яка з подачі Банкової звучить все голосніше. Мені особисто незрозуміло, на чому саме має базуватися наше порозуміння та примирення з тими людьми, які сьогодні живуть в «ДНР/ЛНР».

— І мені теж незрозуміло.

— Мені здається, що наших людей там вже нема.

— Я теж так вважаю.

— Яка ваша точку зору, — навіщо це робиться?

— Я вже вам сказав: наша влада — колаборантська і нас інформаційно оброблюють з позицій колаборантства. Ось моя точка зору. І такі, на 90%, колаборантські у нас сьогодні й ЗМІ. Ось і все.

— Я вас запитала, що буде з Україною, якщо ситуацію не зміниться, за кільканадцять років. Ви ще не відповіли на моє питання…

— Якщо ситуація не зміниться — вся Україна стане «ДНР/ЛНР».

Тому що основна маса патріотів уже виїхала. Замість того, щоб воювати, об’єднуватися проти колаборантської влади, вони повиїжджали за кордон. Інша частина — здалась і годується з монарших рук. А інші — просто стануть рабами.

Зрозумійте, ця територія нікому не потрібна, усім потрібна лише наша земля.

Недаремно пропагандист Вересень розповідав нам рекламні казки про те, що, мовляв, Україна в п’ятірці держав, де земля ще не приватизована. Були ж такі ролики, пригадуєте? Це ж усе підводка до того, що, мовляв, давайте продамо землю. А кому продати? Ну не українцю ж, який грошей не має. Продадуть лише колаборантами. Косюку, наприклад, з його Аграрною партією (Юрій Косюк, радник президента Порошенка, власник ПАТ «Миронівський хлібопродукт» і торгової марки «Наша ряба», мільярдер, котрий збудував маєток на території Садово-паркового комплексу НАН України «Феофанія», — ред.). А Порошенко — і в цьому питанні головний злочинець, тому що в Конституції написано, що земля — це національне багатство всього українського народу.

— Тобто ви проти ринку землі?

— Звичайно, особливо зараз. Я можу бути за приватну власність на землю, але не за ринок. Тобто, у людини може бути приватна власність на землю, наприклад, якщо це фермерське господарство. Приватна власність на землю може передаватися лише в спадщину і лише тим, хто працює на землі. Якщо фермер хоче продати свою землю, він повинен продати її в державний фонд. Але не іноземцям, не іншим громадянам України. Ні вам, ні мені, ні Маші, яка нас фотографує… Вона, земля, лише у спадщину може переходити до інших членів сім’ї, які можуть працювати або бажають працювати на цій землі. Ні — тоді поверни її державі. Ось на такий ринок землі я погоджуюсь. Між власником і державою.

— Тобто, ви стверджуєте, що з України роблять не суб’єкт світової геополітики, а сировинний придаток?

— Звичайно. Перший удар було нанесено по Україні, коли її роззброїв Кравчук. Спершу ядерну, а потім — всю іншу зброю віддали на металобрухт.

А чому ж, по вашому, наші хлопці, гранатами Другої світової війни зупиняли москальські танки під Лутугиним, під Луганськом, на Савур-могилі? І, до речі, за чотири роки Україною нічого доброго зі зброї так і не зроблено.

— Порошенко заявив про будівництво патронного заводу.

— На якому році війни? Кому він потрібен зараз, коли його треба було будувати ще в 2014 році. За два місяці починається п’ятий рік війни.

— На п’ятому році світ переміг Гітлера.

— На четвертому. На п’ятому році війну виграв в Японії.

— Ну, а ви бачите перспективи нашого виграшу?

— Не бачу. Бо нічого не робиться для створення обороноздатності нашої держави. У мене тісні контакти з батальйонами, з волонтерами, я бачу і знаю реальний стан справ…

— А я бачила рекламний ролик БПП, там говориться, що ми створили могутню армію.

— Ну, пропагандистських роликів у нас достатньо…

— Але ж люди вірять.

— Ну от в цьому і трагедія, що люди вірять пропаганді.

— І об’єктивної інформації стає все менше…

— Звичайно. Хоча люди мали би подумати — а чому волонтери продовжують їздити в АТО? І чому волонтери купують снайперське озброєння? І чому волонтери купують пристрої нічного бачення? Чому планшети наведення виготовляють волонтери?

А чому до цих пір у нас нема голови Рахункової палати (термін повноважень деяких членів Рахункової палати вже сплив, а голову Романа Магуту і головного контролера Марію Шулежко суд відсторонив від посади у зв\’язку зі звинуваченнями у розтраті бюджетних грошей — ред.)?

Чому Рахункова палата досі не проаналізувала всі витрати на АТО з державного бюджету, до копійки? Може, такий фінансовий аналіз комусь дуже невигідний? І порошенковської адміністрації, і тим, хто сидить у парламенті. У нас же сьогодні взагалі жодної структури нема легітимної у державі.

— До речі, ви в курсі, що нещодавно КС піддав сумніву правомірність Революції Гідності.

— Що тут дивного, якщо сьогодні КСУ працює у складі, сформованому ще яничарами. Ви подивіться на КС моїх земляків у Молдові.

— А що там?

— Молдовський Конституційний суд 2 травня минулого року прийняв рішення, яким оголосив москальські війська в моєму рідному Придністров’ї окупаційними. Оце — вчинок!

Таким чином, вони підводять Росію під Римський статут. Потім, коли Додон оцей москальський (президент Молдови Ігор Додонна теледебатах під час президентської кампанії заявив про визнання приналежності окупованого Криму до Російської Федерації — ред.) намагався організувати референдум щодо розширення президентських повноважень, вони цей референдум визнали неконституційним і сказали: шановний пане президенте, читай Конституцію, там написано, з яких питань ти можеш організовувати референдуми, а з яких — ні. І поховали той референдум. Оце позиція! А ось нове рішення, яке КС Молдови прийняв 2 січня, тільки що тимчасово призупинив повноваження президента.

А що наш Конституційний Суд? Дворовий пес Адміністрації президента…

— Ви покладаєте якісь надії на Європу чи Америку?

— Ні, не покладаю вже. Все в руках лише українців. Чергове, тисяча двохсоте китайське попередження і стурбованість. Це все, на що вони здатні. Ви читали оту декларацію по узаконенню Мінського договорняка (Декларація президентів РФ, України, Франції та канцлера Німеччини на підтримку «Комплексу заходів з виконання Мінських угод», — ред)? Вони стурбовані стурбованістю Росії, що Україна хоче в ЄС. Як вам таке формулювання?

— Може, більше сподівань на Америку?

— Щось віриться з трудом. Побували ми нещодавно в Америці, у Вашингтоні, поспілкувалися з деякими конгресменами, у тому числі й від правлячої партії…

— І що?

— Вони зайняті собою, їм якась Україна до лампочки. Вона їх цікавить лише як засіб для реалізації своїх цілей.

— Так що, нам світить другий термін Порошенка?

— Все може бути. І другий термін Порошенка може бути, й танцюючі-співаючі президенти…

— Віктор Іванович, чи ви вірите, що будуть названі імена ініціаторів розстрілу Небесної сотні?

— Ні, не будуть. Так само, як замовники вбивства Гонгадзе досі не названі, хоча про це Пукач просто волав у залі засідання неодноразово. Замовника відсилають підписувати від імені України Мінський зрадницький договорняк… З Майданом буде те ж саме.

Всі говорять: потрібно міняти систему, але ніхто не знає, що воно таке. В результаті, ми навіть людей у владі не змінили. Зміна одного обличчя на інше — це не зміна людей. Зміна людей — це зміна ментальності.. А Кучма, Янукович, Порошенко, — це одна ментальність, це не зміна людей, це зміна облич.

В тему: Предательство: Администрация президента выделила Фирташу 83 га месторождения для завода в Крыму

— Ну, але Порошенко хитріший та спритніший своїх попередників.

— Так я ж і сказав колись в ефірі 112-го каналу: колишні були чесні бандити, а нинішні — цинічні бандити.

— А вас часто на 112-й запрошують?

— Ну, раніше запрошували, але відтоді, яка вони почали хвалити Порошенка, — то вже не запрошують…

— То у чому ви бачите вихід із ситуації? Чи його, виходить, нема?

— Я сподіваюсь лише на народний опір. Мирний не мирний — все одно. Але має бути масовий народний опір. На вулицях мають вийти мільйони. Лише тоді вони злякаються по-справжньому.

Автор: Галина Плачинда, фото Марії Шевченко; опубліковано у виданні МИР