СУРМА

Михайло Басараб: Зеленський помилково вважає, що йому дісталася втомлена війною країна

Шість років тому почалася Революція Гідності. Паралелі між тоді і зараз лежать на поверхні.

Пункт перший – рейтинги. Станом на осінь 2013 року Янукович і Партія регіонів все ще залишалися лідерами електоральних симпатій (це вже після трьох років авторитарного «бульдозера»: з «віджимами», зухвалими «смотрящими» і демонстративним адмінресурсом). Впевненість «донецьких» у власній непохитності явно відчувалася.

Пункт другий – парламент. Партія регіонів хоч не мала такої кількості мандатів, однак так само контролювала Верховну Раду. Попри численнішу, значно впевненішу і яскравішу, аніж зараз, парламентську опозицію.

Пункт третій – уряд. Янукович також без погоджень з парламентом призначив і мав абсолютно контрольований Кабмін.

Пункт четвертий – фішечки. І з цим у «донецьких» все було дуже навіть нічого. Чого тільки варте Євро-2012. А ще марафет по всіх великих містах, аеропорти з новими терміналами. Ну і стабільна гривня. Окрема ексклюзивна фішечка для західняків: чудова траса Київ-Чоп. І багато чого іншого.

Пункт п‘ятий – зневіра серед нашого люду. Тоді повсюди так само говорили: «після розчарування Помаранчевою революцією ніхто й ніколи більше на Майдан не вийде», «патріоти в меншості, переважає сіра маса», «донецькі прийшли надовго».

Можна знайти ще кілька крупних обставин для коректного порівняння тоді і зараз. Є однак одне величезне АЛЕ.

Команда «донецьких» хоч і складалася з конкуруючих середовищ, але загалом це було справжнє і круте організоване злочинне угруповання. Загартоване у бандитських «стрєлках», обтерте у владних кабінетах, насичене досвідченими бюрократами, бізнесменами, червоними директорами і спроможними виконавцями. То була неймовірна потуга у порівнянні із сьогоднішніми «зальотними». «Донецькі» цілеспрямовано йшли до своєї мети цілісним кланом майже два десятиліття. На цьому шляху постійно нарощували м’язи і вдосконалювалися. Після приходу на олімп вони цементували свій режим значно надійніше, бо брали владу на довгі десятиліття. Тільки такі «донецькі» могли витримати виснажливе позиційне протистояння з українським народом упродовж довгих трьох місяців.

Тож якщо Зеленський ризикне, мій прогноз для нього набагато песимістичніший. Його боротьба з власним народом триватиме значно менше. Про всяк випадок йому варто розуміти, що Антимайдан – це унікальний винахід Партії регіонів. У Зеленського його не буде.

І ще. Зеленський помилково вважає, що йому дісталася втомлена війною країна. Насправді війна загартувала Україну.

Тож час ще раз нагадати, що сьогодні о 19.00 зустрічаємося на Майдані. Одягайтеся тепліше і беріть державні прапори.

Слава Україні!

Михайло Басараб