ВИРУБАТИ ЛІС, ЩОБ НОВИЙ З ПЕНЬКІВ ВИРІС

Жителі Лісного Кропивницького району стверджують, що заготівля деревини в невеличких лісах біля їхнього села ведеться варварськими методами. Дехто навіть жартує: незабаром село доведеться перейменовувати на Пенькувате. Автор цих рядків вирішив з’ясувати, що там відбувається. Діставшись одного з тамтешніх лісів і пройшовши кільканадцять метрів вглиб, я виявив там величезну галявину з пеньками, які ще не встигли потьмяніти. На те, що кілька місяців тому тут потрудилися лісоруби, також вказують розкидані гілки, колоди, сліди від багать. В іншому тамтешньому лісі, Скринському, я побачив непролазні хащі, які утворилися на величезній території з порослі від пеньків спиляних дерев, а також чимало зрізаного бензопилою гілляччя різної товщини, яке валяється поряд із свіжими пеньками.
За коментарями я звернувся до першого заступника начальника – головного лісничого обласного управління лісового та мисливського господарства Олега Середюка.

Світлина від Віктора Крупського.
На запитання про те, скільки нинішнього року на цій території вирубано лісу, він відповів:
– З початку року обласне управління видало Компаніївському лісгоспу лісорубні квитки на рубки головного користування на цій території на площі 3,5 га (дві ділянки в урочищі «Скринський ліс», одна ділянка в урочищі «Лісове»). Рубки головного користування – це заготівля деревини в стиглих та перестійних насадженнях. Вік ясеневих насаджень, в яких проведено рубки головного користування, від 80 до 85 років, тобто вони досягли віку стиглості. Рубку на ділянках здійснено суцільним способом. Окрім того, Компаніївський лісгосп згідно з лісорубними квитками здійснює на території Катеринівської ОТГ рубки з формування та оздоровлення лісів, це – не суцільні рубки.
Визначення щорічних обсягів заготівлі деревини при проведенні рубок головного користування проводиться раз на десять років в ході базового лісовпорядкування (встановлюється розрахункова лісосіка рубок головного користування), воно погоджується Державним агентством лісових ресурсів України та затверджується профільним міністерством (донедавна – Міністерством екології та природних ресурсів, нині – Міністерством енергетики та захисту довкілля). Наше, лісівників, основне завдання – забезпечити невиснажливе та раціональне ведення лісового господарства, ми маємо залишити ліси для майбутніх поколінь.
Також Олег Середюк зауважив, що в системі Державного агентства лісових ресурсів України поступово відходять від суцільних рубок.
Скільки ж дерев на території Катеринівської ОТГ посаджено чи заплановано посадити замість спиляних?
Ось як на це запитання відповів головний лісничий:
– Якщо можливе в достатньому обсязі природне поновлення (маю на увазі проростання з насіння, яке висіялося саме, або від коріння спиляних дерев), там ми нічого не садимо. Якщо природного поновлення недостатньо – садимо лісові культури. Ясен належить до порід, які дають гарне природне поновлення.
А чи не можна було б дозволити селянам брати безплатно з лісу деревину, якою погребували лісівники?
– Цього не можна робити, – переконаний Олег Середюк. – Бо тоді люди рубатимуть все, що їм заманеться.
– Є у нас і недоліки, але в цілому намагаємося дотримуватися всіх нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, – запевнив посадовець далі. І наголосив, що Компаніївський лісгосп – це підприємство з низькою рентабельністю. За словами Середюка, до 2016 року воно фінансувалося з держбюджету, нині ж держава взагалі не виділяє коштів на ведення лісового господарства для лісогосподарських підприємств півдня та сходу країни.
– А охорона і захист лісу потребують великих витрат, яких не покривають доходи від реалізації деревини, – підкреслив головний лісничий. – Наприклад, Компаніївський лісгосп з початку нинішнього року заробив усього-на-всього 4,5 мільйона гривень. Такі доходи не дозволяють підприємству платити працівникам пристойні зарплати (середній місячний заробіток там – 5,5 тисячі гривень.) Багато грошей іде на податки. У тому числі – на рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів та сплату земельного податку за лісові землі.
Також Олег Середюк повідомив, що держлісгоспи для виконання лісозаготівельних робіт зазвичай залучають підрядників (підприємства приватної форми власності, які мають дозволи виконувати такі роботи), платять їм по 150 – 200 гривень за кубометр заготовленої деревини.
Розповів Олег Середюк і про те, яким чином на деревині, заготовленій в державних лісах, заробляють підприємливі громадяни – посередники між лісгоспами і селянами.
– Наприклад, вони купують в лісгоспі деревину твердих порід (дуб, ясен, акацію) по 660 – 700 гривень за кубометр. У кузові ЗІЛа поміщається 7 кубометрів. З доставкою до клієнта додому ці дрова коштуватимуть в межах восьми тисяч гривень, – пояснив головний лісничий.
Він припускає, що не всі посередники оформлені як підприємці.
– А це вже не наша компетенція – вимагати від них документи про право займатися підприємницькою діяльністю, – сказав наостанок.
Отже, держлісгоспи ледь зводять кінці з кінцями, селяни купують дуже дорогі дрова на тіньовому ринку, а в лісах, часом занедбаних (як біля Лісного), – повно неліквідної деревини, цілком придатної для обігріву помешкань.
Можливо, доцільно було б передати ліси територіальним громадам? Невже органи самоврядування не дали ради б лісам? Про це в Україні говорять не перший рік. Особливо переймаються цим питанням в областях, де лісами вкрито значну частину території. Наприклад, нещодавно на сайті Волинської облради опубліковано статтю «Від лісового багатства громадам дістаються лише тріски», в якій викладено такі думки: «Одне з найбільш болючих питань – захаращеність лісів», «За теперішніх цін на деревину держлісгоспи спроможні виділяти чималі кошти на заліснення, причому засаджувати більші площі, ніж ті, де вирізали дерева», «знайдуть (лісівники) жучка на одній сосні, а вирізають гектари».
Припускаю, в обласному управлінні лісового та мисливського господарства, прочитавши вищевикладене, скажуть, що автор, не маючи уявлення, як має вестися лісове господарство, неправильно розставив акценти в публікації, дійшов хибних висновків і т.п. Тому пропоную шановному керівництву цієї установи зустрітися з представниками Катеринівської ОТГ, наприклад, у Скринському лісі, та спробувати їх переконати в тому, що ця місцина – в господарських руках.

Віктор КРУПСЬКИЙ