Чому Україна допомагає Росії брехати?

Поведінка Портнова може і не дивувати. Та ось що намагається досягнути Державне бюро розслідувань, значно складніше осягнути

Росія досі не повернула три українські морські судна, захоплені під час атаки в Керченській протоці 25 листопада 2018 року. Це є прямим порушенням обов’язкової постанови, виданої 25 травня 2019 року Міжнародним трибуналом з питань морського права, проте Сергій Цеков з російської Ради Федерації заявив, що Україна «повинна визнати факт провокації», щоб повернути свої судна назад. Там не було «провокації», лише акт агресії з боку Росії, проте українське Державне бюро розслідувань з незрозумілих причин допомагає росіянам просувати їх фальшивий наратив.

Слова Цекова не можна вважати офіційною заявою країни, проте вони відповідають тій лінії, якої Росія трималася від початку. Заяви Москви про те, що відкриття вогню по українських морських суднах у міжнародних водах, захоплення та 10-місячне утриманню Росією 24-х українців сталось у відповідь на українську «провокацію», були відкинуті міжнародною спільнотою. Навіть до рішення Міжнародного трибуналу Офіс верховного комісара ООН з прав людини чітко заявив, що Росія порушила міжнародне гуманітарне право, і що 24 українці, захоплені 25 листопада 2018-го, є військовополоненими.

Усіх їх повернули до України 7 листопада 2019-го, проте це було не в суворій відповідності до рішення Міжнародного трибуналу, так як чоловіки були частиною обміну полонених (у ході якого Україна прийняла сумнівне рішення передати Росії українського підозрюваного у справі МН17 Володимира Цемаха). Їхнє звільнення навіть не відповідало всім вимогам наказу трибуналу, в якому згадувались також судна.

Накази Міжнародного трибуналу не можна ігнорувати безкарно

Без сумніву, що в Москві розуміють: накази Міжнародного трибуналу не можна ігнорувати безкарно.

Проблема в цьому випадку полягає в тому, що українське ДБР виглядає так, наче сприяє йому. Новини 21 травня про те, що ДБР зареєстрував заяву про обвинувачення у державній зраді колишнього президента Петра Порошенка через захоплення суден і людей, здавались образливими, а заразом сміхотворними. Як повідомлялось, обвинувачення надійшли від Андрія Портнова, юриста екс-президента Віктора Януковича та якийсь час першого заступника голови адміністрації останнього. Портнова згадують на «записах Глазьєва» як того, хто допоміг розробити так звану «резолюцію» кримського парламенту, спрямовану на те, що приховати реальний характер російського вторгнення та анексії півострову. Якщо це правда, то це безумовно підтверджує обвинувачення у державній зраді проти Портнова, тому факт про те, останній вимагає розслідувати справу «держзради» Порошенка, вражає.

Так само як і заяви, що здаються співзвучними з кремлівськими. Портнов заявив, що Порошенко фактично «спровокував» атаку Росії на три морські судна в листопаді 2018-го, і зробив свій так званий «звіт про злочини» публічним. Претензії всіяні гіпотезами. Портнов відзначає, що після надзвичайної сесії української Ради національної безпеки та оборони Порошенко спочатку просив Верховну Раду оголосили воєнний стан по всій Україні на два місяці. Це би перетнулось з початком президентської передвиборчої кампанії, що мала розпочатись 31 грудня 2018-го. І якби це сталось, аргументи Портнова могли би мати якийсь сенс. Але насправді обурення привело до того, що Порошенко змінив свою думку, запропонувавши ввести воєнний стан лише на місяць і для 10 областей. Більш того, Порошенко ніколи не думав подовжувати цей воєнний стан. Портнов заявив, що події 25 листопада «були результатом спланованих і незаконних дій» Порошенка, і були спрямовані на «умисне здійснення провокації агресивних та прогнозованих дій російських військових під час напруженої ситуації та спричинення втрат ВМС ЗС України».

«За замислом П.О. Порошенка та очолюваної ним організованої групи освіт спровокований інцидент мав призвести до резонансних наслідків та можливості стверджувати про відкриту агресію Російської Федерації проти України в Азовському морі, та, як наслідок, наявність приводу для введення воєнного стану».

У кінцевому результаті, за словами Портнова, це би дало змогу Порошенку «скасувати та на невизначений час перенести» вибори, так як вони не можуть проводитись протягом воєнного стану. «Злочинний намір» Порошенка, стверджує він, полягав у тому, щоб фактично захопити владу, накласти всі можливі обмеження на медіа, громадянські свободи, діяльність опозиційних політиків тощо.

Нічого з цього не трапилось, та це все ж не зупинило Портнова від висунення обвинувачень у державній зраді проти Порошенка.

Більш загадковим є те, що це не переконало ДБР завершити це екстраординарне «розслідування». Ілля Новіков, один із адвокатів, який представляє інтереси 24 військовополонених, недавно запитав у директора Бюро Романа Труби, «чи розуміє ДБР, що їх розслідування щодо захоплення кораблів у Керченському проливі фактично виходить з тої ж версії, що побутує в Росії (причиною інциденту була військова провокація з боку українського керівництва). Він каже, що Труба відповів, що вони поза політикою і не звертались за правовою допомогою до Росії. Труба також наголосив на тому, що моряки у будь-якому разі не під підозрою, додавши, що Бюро розслідує дії керівництва країни, що віддало відповідні накази, щоб направити туди кораблі.

Новіков пише, що сподівався на те, що так воно і є насправді, проте нині бачить, що ні. У переліку питань до судових експертів, опублікованим колегою-юристом Ігорем Голованем, є одне, де питається, чи не були допущені порушення військовослужбовцями під час виконання свого завдання, і чи не могло це призвести до тяжких наслідків. Без огляду на те, чи передбачається тут сподівання на те, що судові експерти мали би дати заперечну відповідь, Новіков наголошує на тому, що коли питання ставиться, то воно передбачає прийняття будь-якої відповіді.

Він додає, що російські ФСБ провели «дуже схожу експертизу щодо Керченської справи ще в червні. Вона якраз і підтверджує всі підозри ДБР: моряки та інші невстановлені українські особи дійсно були у всьому неправі, а російські прикордонники — праві».

І це не єдиний приклад очевидної співпраці між директором ДБР Трубою і Портновим у розслідуванні нібито зловживання владою з боку екс-президента Порошенка. Те, що Портнову треба повторювати позицію, зайняту Москвою від початку, може і не дивувати. Та ось чого намагається досягнути Державне бюро розслідувань, значно складніше осягнути.

Галя Койнаш

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікація повної версії тексту заборонено

Оригінал