Вулиця Романа Шухевича (колишня – Шмідта) в Кропивницькому

 

Роман Осипович Шухевич (знаний серед воїнів як Тарас Чупринка) – генерал-хорунжий Української повстанської армії (УПА), голова Бюро Проводу Організації українських націоналістів (ОУН), Герой України. Одночасно – символ, легенда, героїчний міф національно-визвольної боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу проти польських, німецьких і московських поневолювачів.
Роман Шухевич ще з дитинства виявив лідерсько-командирські риси, у 6-му класі став духовним провідником цілої гімназії.
Його улюбленими видами спорту були футбол (копаний м’яч), кошиківка (баскетбол), відбиванка (волейбол), біг, плавання, шахи; добре володів шаблею, мав диплом пілота безмоторного літання; грав на фортепіано, танцював, співав. Належав до того покоління, яке українській нації подарувала організація «Пласт».
Роман Шухевич був мудрим політиком, якого не одурити, чесним патріотом-націоналістом, якого не купити, мужнім воїном, якого не зломити. Мав прекрасне почуття гумору. Він розумів, що раніше чи пізніше їм доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Проте стверджував: «…ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. …щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити».
Дружина Наталка згадувала, як 1943 року сказав їй: «Ти знаєш, як я тебе люблю. Але Україну – ще більше!» Більше вони не бачилися…
5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув героїчною смертю в с. Білогорща біля Львова під час бою з московськими окупантами. В облаві брало участь приблизно 1000 людей. Шухевич устиг убити майора МДБ, проте отримав автоматну чергу в груди. Щоб не потрапити в полон, він застрелився.
У тому, що Україна здобула незалежність, велика заслуга славної пам’яті генерал-хорунжого Романа Шухевича. Його слова: «Ми боремось не тому, що ненавидимо тих, хто знаходиться перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною!» – актуальні як ніколи.