В російсько-українських відносинах відбувається грандіозний реванш Кремля

Зеленського втягують у багаторівневий діалог. Але позаяк цим діалогом управляє Кремль, результат, найімовірніше, буде не на користь України

Зрозуміло, добре, дуже добре і просто чудово, що обміняли полонених або, якщо говорити мовою російських документів — «утримуваних осіб». Ну і нічого страшного, що серед українських бранців дві третини — громадяни України, які, мабуть, якщо пощастить, стануть незабаром або «новими росіянами», або гумусом, якщо пощастить трохи менше. Юридична природа висилки громадян України в Росію, нехай навіть тричі проросійських, не цілком зрозуміла, але ж світ сповнений дивовижних речей, чи не так, друже Гораціо? І раз Кремль і Банкова погодилися на такі умови обміну, значить так тому і бути, пише у своєму блозі на сайті «Новое время» російський політолог Андрій Окара.

Хтось з коментаторів почав розвивати думку, що це, мовляв, перший масовий обмін полоненими не між Україною і ЛДНР, а між Україною і Росією (обмін Савченко був у форматі «одну на двох»), тому Донецька війна йде саме між Росією і Україною. Інші ж подію інтерпретують прямо протилежним чином: раз українців обміняли на українців, значить на Донбасі йде саме громадянська війна. Правда, чомусь всі полонені опинилися в російських в’язницях.

До речі, виникло відчуття, що Кирило Вишинський не дуже рвався до Москви і незабаром може повернутися назад до Києва. Але без нього «тріумфальне повернення наших хлопців» у Внуково більше скидалося на кадри з фільму «Холодне літо 53-го», тому без Кирила було ну зовсім ніяк не можна.

Але от про що ніхто не говорить і навіть не думає?

Зараз в російсько-українських відносинах відбувається грандіозний реванш Кремля, Смоленської площі (МЗС РФ) і деяких владних органів і навколовладних контор. Україну тупо обіграють. Точніше, обіграють не тупо, а дуже навіть гостро і витончено. І, якщо так піде і далі, це буде баскетбольний рахунок. І реванш може перетворитися на тріумф.

Отже, російська сторона досить ефективно починає використовувати ситуацію в Україні: «перезмінку» влади, тимчасову невиразність і непрофесійність нового політичного режиму. І ще цілком зрозумілі амбіції Зеленського стати Мойсеєм і Марусею-Богуславкою одночасно, тобто вивести з російського полону всіх полонених козаків. Рахунок між командами КДБ СРСР і КВН вищої ліги поки що не розгромний, але явно на користь перших.

Кремль намагається нав’язати Зеленському не якісь слова, думки або послідовність дій, а певний дискурс — модель опису та інтерпретації реальності. Там із задоволенням йдуть назустріч президенту України в його бажанні стати «миротворцем», «президентом Миру», «переможцем Війни» тощо. Об’єднання технологій «керованого хаосу», «рефлексивного управління», «гоп-стопу» і «розведення лоха на довірі» може принести Кремлю небачений раніше політичний результат.

Ось Зеленський вже радіє, що зроблено перший крок до миру з Росією і Путіним. Він — на крилах успіху, і в цей момент критичне мислення оголене, а то і зовсім відключається.

Здається, стає зрозумілим, чим відрізняється в концептуально-комунікативному відношенні діалог Кремля з Порошенком і з Зеленським — при поки що серйозній спадковості на основних позиціях в їх зовнішній політиці. З першим діалог апріорі був неможливий — були можливі лише два монологи суб’єктів, що не бажають чути один одного, з високохудожніми матюками в обидва боки.

Тепер же Зеленського втягують в багаторівневий діалог з Кремлем. Але оскільки цим діалогом управляє Кремль, а не президент України, а в українському владному середовищі зараз немає відповідних умільців рефлексивних інформаційно-психологічний воєн, результат, найімовірніше, буде на користь Кремля.

Порошенко був схожий на Хому Брута, який обвів себе крейдяним колом і не дивився в очі Вію. Зеленський в ці очі, схоже, вже заглянув або ось-ось загляне.

Загалом, в найближчі кілька тижнів відкривається найефективніший час для того, щоб «стара» романо-германська Європа і Росія уклали негласний пакт про вирішення «всім обридлого українського питання». Чому в історії було багато прикладів.

А саме:

1. Ще більше актуалізувати насправді безглузду риторику щодо Мінських угод і Нормандського формату, максимально підвищивши значимість цих факторів в очах «колективного Зеленського». Тут важливий процес, а не результат. Точніше, сам собою процес веде до вигідного для Кремля результату.

2. Нав’язати Зеленському, його оточенню і всім «зеленим» уявлення про можливість «конструктивних» і «взаємовигідних» переговорів з Кремлем.

3. Після розведення військ на Донбасі почати «впихати невпихуєме» (ЛДНР) назад в Україну, нехай навіть на менш жорстких для Києва умовах, ніж прописано в Мінських угодах.

4. Змінити рівень жорсткості риторики щодо Криму не тільки в діалозі з Європою, але й у діалозі з Україною Зеленського: замість «ми не торгуємо нашою политою кров’ю російських людей землею», «Крим — це навіки Росія» на «на цей момент розгляд цього питання, на жаль, не видається можливим, тому давайте залишимо його за дужками — хоча б на найближчий час».

5. Розглянути питання про зменшення і обмеження санкцій тиску — аж до скасування секторальних санкцій. Чому Європа (ЄС) буде аплодувати стоячи. Більш того, саме Європа стане союзником Росії в питанні тиску на Зеленського. І, загалом-то, вже стає.

6. Змінити риторику щодо всього комплексу питань війни і миру. Діяти методами НЛП і «рефлексивного управління», підсовуючи Зеленському помилкові цілі, помилкову шкалу цінностей, хибні орієнтири і «терези» з фальшивими гирями.

Російська дипломатична школа, дипломатична традиція Росії і тактика ведення публічних і непублічних переговорів — це не порожній звук. Це багатовікова практика, це десятки «лайфхаків», це переконаність у власній історичній правоті, оперування «есхатологічним цілями» і «великими смислами».

Цікаво, що зможе протиставити цьому розкішному інструментарію впливу нова українська еліта, деякі представники якої мають унікальний професійний досвід роботи весільними фотографами, дитячими аніматорами та сценаристами заводних кінокомедій?

У Росії поки що сподіваються, що новою постановкою недавніх коміків стане трагедія.

Втім, у самих коміків поки що залишаються всі шанси обдурити російські очікування і перетворити трагедію, що насувається, на містерію або фарс. Загалом, нудьгувати не доведеться.