«Занурюючись в глибини історії»

В’ятрович заявляє, що «слуги народу» хочуть через суд не пустити його в депутати

15/11/2019 admin 0

Зареєстрований Центральною виборчою комісією депутат Верховної Ради Володимир В’ятрович Зареєстрований Центральною виборчою комісією депутат Верховної Ради Володимир В’ятрович стверджує, що депутати з владної фракції «Слуга […]

IMG_2946.jpg

 

        15 серпня 2019 року в обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Занурюючись в глибини історії», присвячену Дню археолога.

Історія виникнення цього свята має декілька версій. По одній з них це пов’язано з археологічними розкопками у Новгороді незадовго до початку Другої світової війни. Молоді археологи вирішили влаштувати собі свято     і прийшовши до керівника групи, сказали, що необхідно як годиться відзначити визначну подію, а саме – день народження Буцефала, коня Олександра Македонського. Для слов’янської душі привід більш ніж вагомий. Ну а з часом день народження Буцефала перетворився просто на День археолога. Скільки в цій розповіді правди судити важко.

Згідно іншої версії традиція відзначати День археолога починається з експедиції 1940-1950-х років під керівництвом фахівця із дослідження трипільської культури,   археолога Тетяни Пассек, день народження якої припадав на 15 серпня. Оскільки зазначена експедиція стала справжньою «кузнею кадрів» археологічної справи, то не дивно, що її учасники ініціювали відзначення свого професійного свята саме 15 серпня.

Українські археологи також із превеликим задоволенням відзначали кожного року День археолога, але статус державного свята воно отримало згідно Указу Президента України від 6 серпня 2008 року № 694/2008 «Про День археолога», в якому зокрема було зазначено наступне   «… враховуючи вагомий внесок українських вчених-археологів у розвиток вітчизняної археології, дослідження, збереження, популяризацію археологічної спадщини України та на підтримку ініціативи громадськості…».

Копия IMG_9318.jpg

І дійсно, значення такої науки як археологія в плані пізнання історичного минулого перебільшити важко, адже виявлені нею факти вважаються більш вагомими, ніж, скажімо, інформація отримана з письмових джерел. Сама її назва походить з грецької і перекладається як «archaios» — стародавній та «logos» — вчення. Збереглося багато свідчень про чисельні розкопки часів Стародавніх Греції та Риму, коли люди вже знали, скажімо, про кам’яний, бронзовий та залізні віки і раділи відповідним археологічним знахідкам. Відомо і про чисельні розкопки епохи Відродження, основною метою яких було, зазвичай, знайти античні скульптури. Але як наука археологія сформувалася  тільки на початку            ХХ століття, будучи поділеною на розділи, що вивчають побут та культури цілих народів, хронологізацію цивілізаційного розвитку, характерні ознаки та самобутність певних історичних епох на основі знайдених археологічних пам’яток, більшість з яких є на сьогодні безцінною складовою музейних колекцій. Ці унікальні раритети дають можливість зрозуміти специфіку побуту та цивілізаційного світогляду тогочасних людей, їх нехитрі повсякденні справи – вирощування хлібу, одомашнення тварин, плавку металу, будівництво міст і селищ тощо.

Але все це було б неможливо без тих, кого ми називаємо археологами. Ці люди – окрема каста, еліта наукового світу, невтомні трударі, фанатики своєї справи, а ще – невиправні романтики та навіть авантюристи, готові за будь яких природних та побутових умов поринути у невідомі глибини історичної минувшини, відкриваючи для людей все нові і нові таємниці. Причому заглиблення інколи відбувається і в прямому розумінні цього слова, оскільки діяльність археологів не обмежується тільки сушею, охоплюючи також підводний світ, де постійно проводяться наукові роботи.

Часто діяльність археологів порівнюють з роботою детектива, який «йде по сліду», використовуючи творчий підхід, уяву та абстрактне мислення. Адже отримані внаслідок розкопок артефакти – це ніби окремі елементи мозаїки, які ще треба скласти в єдине ціле, отримавши таким чином чергове послання з минулого, на розшифровку якого інколи витрачаються роки.

Значення цієї науки в Україні стає ще більш актуальним в світлі болісного та кривавого відродження української нації, військового протистояння з агресором, звернення до своєї самобутності та духовного коріння. Тому обласний художній музей проводить плідну роботу з популяризації археологічної спадщини України, яка розкриває автентичність українського народу, його трипільську, кіммерійську, скіфську, сарматську складову, вплив давньогрецької та давньоримської культури і є важливим чинником не тільки історико-пізнавального, а й патріотичного виховання.

Так, зокрема, в одному з експозиційних залів нашого музею презентовано постійно діючу виставку голограм «Археологічні скарби України», а в 2017-2018 роках музей вражав відвідувачів унікальним виставковим проектом «Україна – світу» музею історичного культурного надбання «ПЛАТАР», експонати якого стали чудовим віддзеркаленням історії українських земель від Трипілля до Київської Русі. Однією з перлин цієї колекції сміливо можна вважати зерновик трипільської доби, переданий організаторами виставки музею в знак подяки за співпрацю.

IMG_1046.jpg

Цей унікальний експонат став складовою презентованої експозиції до Дня археолога «Занурюючись в глибини історії», яка стала також продовженням давньої музейної практики оперативного реагування на будь яку подію, що може бути висвітлена невеликою кількістю художніх творів із фондового зібрання музею, що є дуже виграшним варіантом в умовах браку експозиційної площі. Таким чином досягається подвійна мета – розкриття певної теми та презентація фондової складової мистецької перлини краю. Відвідувач зможе також побачити картини Сергія Єндовицького (1943-?) «Живе каміння» (1990),  Бориса Вінтенка (1927-2002) «Після дощу» (1999), Степана  Письменного (1923-2010) «Вартові кам’яної могили» (2008). Вони наглядно ілюструють не тільки високий професіоналізм зазначених майстрів пензля, а й монументальність та автентичність нашої легендарної Скіфії, ліризм і красу української природи та велич землі, яка зберігає в собі ще чимало таємниць, створюючи спокусу для чергових відчайдухів-археологів.

 

Олег Юрченко – завідуючий відділом 

туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи

обласного художнього музею