Мовчання овець

Хтось бачив солідарну реакцію ЗМІ на те, що ЗЕпутанг Бужанський назвав журналістку НВ «тупой овцой», а інший ЗЕпутанг і екс-волонтер Арахамія заявив, що «це ще не маркер»?

Журналісти! Я ж пам’ятаю, як ви борзіли за Ющенка!
Пам’ятаю, які ви були пихаті за дядька Петра!
Що сталося?
Чи не натякаєте ви, що на футболках «я тобі не дорогенька» була написана правда?
Що Бужанський – теж правий?


Alexandr Noinets
Alex Noinets

От дивіться. Рік тому пан Зє якого гарного флешмоба замутив. І, до речі, невибіркового, по площадям пройшовся. За одного йо*нутого Барну у сраку посилали всіх депутатів оптом.

Що стало причиною? Депутат матом послав журналіста. І пан Зє одразу не зміг мовчати.

Оце я розумію. Оце батяр. Оце пан Зє вшкварив того разу.

А тепер що? Там депутат журналістку тупою овцою назвав, я чув.

ТАК ШО ТАМ ПО ФЛЕШМОБАМ, ЗЄ? КУДИ ЙТИ ДЕПУТАТАМ? ПРИЙОМ, ПРИЙОМ. ПОГАНО ЧУЮ ТЕБЕ. ЗЕМЛЯ ВИКЛИКАЄ ЗЄ. НЕ МОВЧІТЬ. ДАЙТЕ АЗІМУТ.

Крікну. А в ответ шаурма.

А шо це там за х*й такий сєдой таблічкой машет? А це Олександр Ткаченко, гендиректор 1+1 медіа. Безстрашна людина, цілого Олега Барну в сраку послав. А де ж він, до речі, зараз цей Олександр Ткаченко? А він у Верховній Раді, в першій десятці списку Слуги Народу.

ОЛЕКСАНДРЕ? ШО ВИ, ДЯДЯ? ПРИЙОМ-ПРИЙОМ? ШО ПО ТУПИМ ОВЦАМ? ШО ПО ОДІОЗНИМ ЗМІ? НЕ МОВЧІТЬ, МЄНТ НАРОДИТЬСЯ.


Гліб Бабіч
Гліб Бабіч

А мені прикро за журналістику.
Саме тому, що мені в житті пощастило спілкуватися та дружити з багатьма справжніми.
З професіоналами, які не торгували висотою своєї “планки”. І не опускалися до того, щоб ліпити інфоприводи з лайна.

Саме пластичність лайна, яку, на жаль, часто має “громадська думка”, і зробила з “четвертої влади” карикатуру на саму себе.
ЗМІ та суспільство взаємопов’язані.
Спочатку ти забиваєш гуано в мізки цього самого суспільства. А потім дивуєшся, що воно реагує радісним “гииииии”, коли об тебе витирають ноги.

Минула влада, і особисто Порошенко, провели величезний соціальний експеримент з громадською думкою та ЗМІ. Вони просто усунулися від ручного та підкилимного впливу в цій сфері (і, власне, стали жертвою цього ж експерименту).
Вони вважали це демократією.
Але більшість, природно, сприйняло як слабкість і запрошення до дебошу.

Вийшов такий собі “ідеальний шторм”, поміщений в затишну ванну відгородженої від війни більшості.
Роби що хочеш – питання тільки в твоїй совісті та рівні огиди.

І “четверта влада” пустилася в усі тяжкі. Весела суміш вседозволеності та безкарності кружляла голову.
Байка про слона і Моську набула зовсім нового звучання і стала трендом.
Слово “дорогенька” по потужності перевершило “уотергейт”, а компромат стало простіше створювати на коліні, ніж шукати.

Довівши до саркастичного абсурду поняття “стандартів ВВС”, вітчизняна журналістика бадьоро котилася на дно.
Почалася епоха одночасного скасування правил руху і гальм.
Можна було голяка летіти на червоний, а якщо пощастить – отримувати за це особливі грошики.

Це розслабило і, ніде правди діти, розбестило так, що дружна передвиборча вакханалія пройшла вже під гаслом “Е*и гусей!” та обіцяла вже зовсім зірки в кишенях і легалізацію будь-якої нетрадиційної орієнтації в професійній діяльності журналіста.

Здорова частина вітчизняної журналістики в основному дивилася на це збентежено і з мовчазним несхваленням.
Мовчазним тому, що, звичайно, “цехова солідарність”. А ще не хотілося опинитися в позиції старого лева, який звернув на себе увагу стада відморожених гієн.
А деякі зітхнули і, крекчучи, полізли за новим взуттям. І ще раз. І ще…

І весела молода поросль весело хлюпала в хвилях піднятого нею же бруду.
І чекала настання епохи абсолютної свободи від залишків цивілізованості.
Тим більше їх так добре підгодовували і чесали животик.

І раптом все закінчилося.
Спочатку їх зібрали, щоб пояснити сенс “нового часу”. Ну, про “не можна”, що виросло на тлі скороченого “можна”.
Але від “не можна” вже відвикли геть (проклятий Порох!) і якось пропустили це повз вуха.
Пропустили так само і судову ухвалу, що обмежує інтернет-ЗМІ.
Проковтнули багаторазові “пішов геть, хлопчик” від прес-служби.
Наїлися фастфуду з панським хамством.
Потім була сказана проста і зрозуміла річ “ви більше не потрібні”.

А коли в повітрі пролунало “тупі вівці” (і повторилося луною в схваленні “нових”), якось вже всім було все одно.

За рідкісним винятком мовчать великі та маленькі. Адекватні та навпаки. Справжні та іграшкові. Усі.

“Четверту владу” почали привчати до пози з відповідним номером.

А прикро чомусь мені. Напевно тому, що я розумію, що без цієї самої “четвертої влади” ніяких нормальних процесів у суспільстві вже не буде
Навіть хворе можна вилікувати. Мертве – ні.

Милі “четверті володарі”. Ви впевнено котитеся до мідного тазика. Багатьом з вас скоро доведеться шукати нову професію (що саме по собі непогано для екології).
І годувати більше ніхто не буде – запропонують недоїдки (так рентабельніше).
І слово “вівці” прозвучало не дарма. І прокотило (в компанії тих, хто сказав) не дарма.
Вони вже повірили в те, що “четвертої влади” над ними немає.
Тому і назвали вас самим неприродним для “вільної журналістики” словом.

Мовчите? Значить вже готові.
Тільки, повинен попередити. Овець не тільки стрижуть. І навіть не тільки їдять.

У деяких колах з ними розважаються більш жорстко і менш природно.
І щось говорить мені про те, що це скоро стане трендом.

Або все таки від “четвертої влади” щось залишилося?
Тоді до бою. Відвикайте від затишного тиру, в котрому ви розважалися останні роки.
Ласкаво просимо назад в джунглі.
Вам ще багато що належить зрозуміти і пережити.

Ну, або репетируйте “мовчання овець”.
Буде боляче. Зате часто.

* * *

“Засуджуємо… але розуміємо!”

У попередньому пості (див. вище – ред.) я був занадто обережний в припущеннях. Все простіше.

З четвертої позиції четверту владу вже ніхто не випустить.
Матимуть із засудженням і розумінням. Або просто з розумінням. Або просто з засудженням.
Або просто мати – бо хто ви, а хто вони?
Тепер настільна книга журналістики – Камасутра.
Тому що застигнути можуть в будь-якій позиції.
А так, принаймні, якась взаємодія зі владою.

Тре звикати.

P.S. Це все клятий Порох винен. Розбалував, панімаєш…

.Дмитро ВовнянкоДмитро “Калинчук” Вовнянко