Про відчайдушну інтервенцію прокремлівських сил в Україні

Отже, то чого я так довго чекав і, що таки сталося. Глава партії “Єдина Росія” Дмитро Медведєв, а за сумісництвом ще й прем’єр-міністр РФ, привітав українського проросійського політика Віктора Медведчука з “вагомим результатом” на парламентських виборах в Україні.

У тому, що Медведчук людина Кремля міг сумніватися тільки глухо-сліпо-німий, а тому, очікуваний і цілком передбачуваний вітальний фінт лідеру партії “Опозиційна платформа – За життя!” Не так дивує, як саме формулювання – “вагомий результат”. Бо ось тут, Дмитро Анатолійович, вже точно лукавить з урахуванням всіх тих ресурсів, що були задіяні для просування Медведчука, але на виході вийшли убогі 13%.

Тим часом, якщо Медведчук це явна проросійська маріонетка, до якої ми вже звикли і не тільки знаємо, що вона їх себе представляє, але і яких дій від неї очікувати, в Україні старанно взялися інтегрувати такий патоген як ліберальна мімікрія, в даному випадку в особі Олексія Венедиктова.

Нахабна, настирлива мімікрія, що ломляться у двері з піною у рота, намагаючись розмістити в нашій країні, так званий, філія “Ехо Москви”, буквально нестримна. Йому вказують на двері, а він – ні, продовжує розбивати лоб, хамя і грубити.

Про те, що Венедиктов давно вже дискредитувала себе особистість, я писав неодноразово і, історія з таким агентом Кремля як Вишинський, зайвий раз підтвердила ці думки. Але, навіть не про те, чи варто сказати, про що писалося вже не раз. Про – іншому.

Подивіться, яка прекрасна виходить комбінація. У той час, як одного проросійського діяча вітають з Кремля, видаючи його, по суті, фіаско за “вагомі результати” і вселяючи його електорату відвертих русофілів надію, іншого до нас закидають з явною установкою, пустити коріння будь-яку ціну, для задоволення потреб псевдо- ліберальних поглядів. Хоч на Хрещатику лягай під кортеж Зеленського, але філія повинна бути відкритий.

Ось і виходить, що в загальній купе даних факторів, ми спостерігаємо те, що називається подвійні конвульсії з перспективою. Не вийшло домогтися скільки-небудь значних результатів на парламентських виборах. Чи не вдалося обміняти полонених моряків на злочинця Вишинського. Та багато чого не вдалося. Залишається тільки насадити будь-яким шляхом інформаційний гнійник у вигляді філії “Ехо Москви”, щоб компенсувати провал Медведчука і зайняти нову нішу.

Так, гібридна інтервенція в Україну приймає все більш запеклий характер. І це не може, в рівній мірі, як радувати, так і насторожувати. Адже в гру вступає ліберальна гібридна агентура, на перший погляд, що відстоює ідеали демократії, а на ділі, все так же пропахла квашеною капустою з лубянковскіх підвалів.

Олександр Коваленко

Читайте так же в Telegram https://t.me/zloyodessit