Спасибі Зеленському

БОЙКІВЧАНКА НА РОСІЙСЬКОМУ ПРИСТОЛІ

14/10/2019 admin 0

 Давати на пристоли Європи королев стало ніби українською традицією. Перелік імен і країн справляє враження. Але серед них була і бойківчанка не князівського походження, що […]

Взагалі-то нам варто сказати Володимиру Зеленському спасибі. Як мінімум, за перевірку на міцність. Ту саму, що він влаштував для країни. Його три президентських місяці вже стали стрес-тестом для тих, кому не все одно.

Межі ідентичності проявляються в той момент, коли їх перевіряють на міцність. У цей момент ти вирішуєш для себе – що важливо, а що ні. Чим ти готовий поступитися, а чим не станеш.Саме тоді кожен визначає для себе – де пролягає його межа компромісу.

Протягом останніх п’яти років ми жили в період відносного консенсусу. Вектори зовнішньої політики були зрозумілі. Перелік гуманітарних пріоритетів – теж. В результаті, ми сперечалися переважно про «внутрішніх» темах. Корупція. Реформи. Кумівство.

Приблизно з 2016-го війна почала зникати з наших радарів. Її купований уздовж лінії фронту.Вона лунала до більшості лише повідомленнями про втрати. Багатьом стало здаватися, що війни за ідентичність і незалежність вже виграні. Все більше людей з табору Майдану стали перемикатися на питання, пов’язані з облаштуванням будинку, а не з його захистом.

А потім пройшли вибори і виявилося, що наш консенсус про майбутнє – не такий вже залізобетонний. Все, що нам здавалося відлитим в граніті – стали знову перевіряти на міцність. Декомунізація. Мова. Символи. Вікно можливостей знову відкрилося – і тепер на наших очах в нього намагаються пролазити мерці.

Нам знову доводиться промовляти все те, про що ми перестали сперечатися кілька років тому. Чому не вийде домовитися з Росією. Чому немає сенсу піднімати мовне питання. Чому суверенітет важливіше територій. Нам здавалося, що це вже вкопані в землю фундамент. А тепер доводиться захищати його від спроб капітально перебудувати всю будівлю.

Нинішній період починає виглядати як тест на червоні лінії. Як перевірка на атрофію. Від колишнього ситуативної більшості отваліватся випадкові попутники – і їх реакції на те, що відбувається виглядають як іспит на порядність і етику. Новий час як кислота – стирає наносне, оголюючи справжню.

А ще це нагадує тест на щирість. За останні роки багато пов’язували «патріотичну тему» ​​з екс-президентом. І в своєму неприйнятті останнього готові були заперечувати все те, що було написано на його програмних прапорах. Але дуже скоро вся повнота влади перейде до нового глави держави. І цей час змусить кожного визначитися з тим, що саме йому було не до душі. Попередник Володимира Зеленського? Або сама спроба будівництва незалежної України?

Вектор руху завжди задають ті, кому не все одно. Ті, хто виходять із зони комфорту. Ті, для кого прапори – це не просто переплетення кольорових ниток. Нам здавалося, що за п’ять років новий консенсус укорінився досить, щоб його не стали піддавати ревізії. Ймовірно, ми поквапилися.

Це означає, що доведеться повторюватися. Пояснювати, чому не можна пхати пальці в розетку. Чому не вийде носити воду в решеті. Чому речі, які не можна помацати, означають не менше, ніж казначейські папери.

Тому що вони і справді означають не менше. Хто б що собі не думав.

Павло  Казасрін

https://site.ua/pavel.kazarin/21367-spasibo-zelenskomu/