facebook
СУРМА

Битва за потоки: що ділитимуть переможці виборів?

Провокатори перевернули і підпалили намет кандидата Поворознюка в Олександрії

20/07/2019 admin 0

У місті Олександрія Кіровоградської області в п’ятницю, 19 липня, невідомі зловмисники перевернули і підпалили агітаційний намет кандидата в депутати по 103 мажоритарному округу Олександра Поворознюка. […]

«Смотрящие» в напруженому очікуванні

Ось уже багато років йдуть на вибори українські політики урочисто обіцяють очистити владу від корупціонерів. Однак на ділі від виборів до виборів рівень цієї самої корупції тільки зростає. Але не варто поспішати звинувачувати наших народних обранців у брехні! Багато з них дійсно докладають чимало зусиль, щоб викорчувати з керівних крісел організаторів схем і вирвати потоки з рук «смотрящих». Правда, лише для того, щоб самим зайняти їх місця або розставити на них своїх людей. І навряд чи нинішня зміна влади стане винятком з цього правила.

Як народжуються президентські «сім’ї»

Як відомо, найкращий спосіб прикрити корупцію від руки закону – це очолити проти неї «боротьбу». І так вже вийшло, що в Україні змінилися вже чотири президенти, публічно обвинувачені в расплодившейся навколо них корупції: Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко. Чи буде Зеленський п’ятим?

Його виборців це питання поки що вводить в подив, адже Зеленський йшов на вибори під антикорупційними гаслами. Але хіба не під ними балотувався в 2014 році Порошенко? Хіба політики не кричали «бандитів у тюрми!» Зі сцен обох Майданів? А хіба при Януковичі не зображували видимість бурхливої ​​боротьби з розкрадачами з колишньої влади – дозволивши їм спокійно втекти за кордон, щоб потім повернутися в 2014-му? І хіба при Порошенко не дозволили так само втекти з України корупціонерам-регіоналам, які зараз поспішають назад в Україну?

Напевно, не потрібно бути Нострадамусом, щоб передбачити, що при Зеленський це може повторитися – і в 2024 році в Україну повернуться «Свинарчук». Якщо, звичайно, вони взагалі звідси поїдуть, оскільки поки що ніякої загрози для них не спостерігається. Звичайно, шуму в квітні-травні було багато: так ось ми переможемо на виборах і всіх посадимо, сушіть сухарі і шийте «сидори»! А ось результатів в червні-липні немає ніяких. Більш того, всі потенційні фігуранти гучних кримінальних справ не поспішають дати драла з України – це ніяк не схоже ні на 2014-й, ні навіть на 2005-й рік. І тим більше не на недавні події в Молдові, де, після зміни влади, колони автомобілів біжать соратників Плахотнюка створили затори на шосе до аеропорту Кишинева!

Однак, крім питання про те, чи буде Володимир Зеленський виконувати свої обіцянки щодо «посадок» корумпованого оточення Порошенко, існує й інший, який поки мало хто задає: а чи не створить новий президент власну «сім’ю», або навіть кілька?

Це питання теж викличе здивування у прихильників Зеленського – адже в його оточенні, щонайменше, поки що, немає відомих одіозних корупціонерів. Ну, якщо не брати до уваги того, що за спиною Зеленського маячить задоволене обличчя його головного спонсора Коломойського, який ніколи б не став мільярдером, якби вів свій бізнес чесно. Але це дуже поверхневий погляд на проблему. Більш того, це погляд із сьогодення в минуле, а значить, він не може охопити майбутнє.

Розумієте, коли ми говоримо про Кононенко, Свинарчук-Гладківському, Гранівському або про інших одіозних членів «сім’ї» Петра Порошенка, ми забуваємо одну важливу деталь: в травні 2014 року ця були ще маловідомі українцям бізнесмени. А ось легендами української корупції вони стали вже потім, після того як стали наближеними до трону «кардиналами», «дивляться» і «рішалами». І це ж можна сказати про «сім’ях» всіх українських президентів: на 90% вони складалися з людей, за якими раніше не було гучних корупційних скандалів і кримінальних справ. Особистості типу Олександра Волкова, Віри Ульянченко і Віктора Балоги, Ріната Ахметова і Юрія Іванющенка були рідкісними винятками.

Скажемо більше, президентські «сім’ї» формуються не навколо потоків, хоча вони і намагаються їх контролювати. І члени цих «сімей» не завжди самі провертають якісь схеми, як це робив Свинарчук-Гладковський. Ні, «сім’я» – це довірені друзі або компаньйони президента, вирішальні важливі питання в неформальному порядку. Вони спираються на повноваження і можливості глави держави, головним чином в кадрових питаннях, а також в питаннях економічного регулювання. І працюють як посередники, пропонуючи (або нав’язуючи) свої послуги в обмін на частку або теж на якусь послугу. Наприклад, можуть допомогти комусь зайняти місце начальника митниці, якщо той погодитися пропускати вантажі певних фірм. Або пролобіюють виділення мільярда гривень на якісь важливі державні витрати, які будуть освоєні, знову ж таки, визначеними фірмами. Варіантів – тисячі!

І ось хто може впевнено сказати, що серед людей, що оточують Володимира Зеленського зараз, і тих, хто прийде в його команду потім, немає таких спритних «вирішував»? Тим більше, що на них в Україні є стійкий попит, тому що українська еліта просто не вміє вести свої справи по-іншому. Та сама еліта, яка регулярно штовхає промови про необхідність боротьби з корупцією.

А судді хто?

Коли кіт перестає ловити мишей, ті пускаються в танок. Найголовніша причина розгулу масштабної корупції – безкарність корупціонерів. А вона стала можливою лише тому, що правоохоронні органи замазані в ній більше за всіх інших. Не вірите? За даними українських аналітичних служб, найбільший рівень корупції спостерігається в судовій системі, друге місце розділили Генпрокуратура, МВС і СБУ, а ось нардепам і чиновникам органів влади дісталося лише «почесне» третє місце (відразу після них йдуть медики).

Втім, українці і так добре пам’ятають прокурорську мафію Васильєва і Пшонки, закривала резонансні справи Шокіна, скандального генерала Кравченка, міліціонерів-беззаконників, наркомафію ВБНОН та ін. Ці скандали гриміли на всю Україну! Але повірте, що скандалів було б удвічі більше, якби їх ініціювали не тільки опоненти регіоналів. Просто команда Януковича свого часу чи то не вміла, то чи не хотіла піднімати шум з приводу жахливої ​​корупції в рядах «помаранчевої» влади. Точно так же після другого Майдану «Оппоблок» чотири роки в упор не помічав корупційний розгул команди Порошенко і «народнофронтовцев». Соромилися вони, чи що?

А ось переможці обох Майданів нітрохи не ніяковіли, коли днем ​​таврували повалені «бандитські режими», а ввечері самі ділили між собою потоки і сфери впливу. В цьому була їхня фішка! А якщо що, якщо їх навіть їх і викривали, то вони тут же кричали що ця інформація – суцільна «наклеп від московських політтехнологів» і «інформаційна агресія Кремля». Лицемірство 80-го рівня завжди було головним захистом високопоставлених «патріотів України» і «проєвропейських політиків».

Але давайте трошки зірвемо покриви. Взяти, приміром, нинішнього генпрокурора, викорчувати якого вдасться, схоже, нескоро і з великими труднощами. До речі, Юрій Луценко так і не розжився за весь цей час дипломом юриста, хоча б заочно.Але проблема не в цьому. Проблема в тому, що це один з найбільш корумпованих топ-чиновників України. Причому, ще з тих часів, коли він двічі очолював МВС.

Чи не хоче Луценко розповісти про те, як будучи главою МВС, він тягнув наверх своїх «нерозлучних генералів» Бедриківського, Пісного, Хоменко, Євдокимова та ін.? Які «заносили» йому за свої посади і дострокові звання, і створювали самі різні корупційні схеми: від контрабанди і вимагання до захоплення нерухомості.До речі, було б так само цікаво почути про те, чому статті про їх «подвиги» як в період 2005-2010, так і в період 2014-2018 р.р. ретельно вимазувалися з Інтернету? Ну да, вот так і створюється видимість того, що корупція в МВС була тільки при Кучмі і Януковичу.

Нинішній глава МВС до 2005 року був звичайним харківським «баригою», таким же як Добкін, Рабинович або Фельдман: «мутіл» схеми з газом, намагався прибрати до рук «Турбоатом», був фігурантом низки кримінальних справ за розкрадання палива та несплату податків. А потім вдало поставив на «помаранчевих» і вознісся в губернаторське крісло – в якому розтратив 120 мільйонів гривень і прибрав до рук 700 гектарів землі. Після своєї відставки Аваков втік за кордон, рятуючись від кримінальної справи за його банку, що лопнув «Базис» (вкладники втратили 600 мільйонів!).

З 2014 року Аваков – беззмінний керівник МВС. І вже до початку 2015-го верхівка міністерства тряслася від низки скандалів: афера з рюкзаками, «пісочне справа», міліцейський батальйон з кримінальників «Торнадо» та ін. А потім витік компромату з кабінетів Авакова і його заступників різко припинилася – мабуть, на це були кинуті всі сили служби внутрішньої безпеки. І що ми зараз знаємо про схемах в МВС за останні три роки? Нічого! І навряд чи дізнаємося, враховуючи, що Аваков став фаворитом нової влади, і може зберегти своє крісло і в новому Кабміні. Зрозуміло, разом з кріслом будуть збережені і схеми, а боротьби з корупцією вестиметься так само, як і зараз – тобто ніяк.

Виходячи з цього, можна зробити прогноз, який поки що навряд чи обрадує прихильників «Слуги народу». Обіцяне шоу масових посадок корупціонерів, схоже, відкладається на невизначений термін, і буде сильно урізано до «театральної версії». Швидше за все, воно торкнеться лише кількох фігур з оточення Порошенко і кого-то з «Народного Фронту» (але точно не команду Авакова). Однак це зовсім не означатиме кінець корупції в Україні. Ні, просто на зміну одним «рішали» і «смотрящим» прийдуть інші. А дуже багато важливі деталі цієї порочної системи, такі як судді, слідчі, працівники митниці та ін. Залишаться на своїх місцях в очікуванні нових «клієнтів» і «дахувальників».

Лінії «розпилу»

Уже багато років в Україні існує дві економіки: офіційна і «тіньова», тісно пов’язані один з одним. Якщо ми візьмемо будь-який велике підприємство, то воно обов’язково виявиться пов’язаним з якимись тіньовими схемами. Втім, більшість з середніх і навіть дрібних теж. Причина проста: в Україні лише тіньові схеми дозволяють отримувати швидку і значний прибуток, а ось чесний бізнес і виплата всіх податків і поборів часто призводить до швидкого банкрутства. Ось чому більшість українських фірм мають корені, що йдуть в офшори – це дозволяє хоч якось заощадити на податках і захистити свій бізнес від рейдерів.

Власне, епоха банального злодійства казенних грошей залишилася в далеких 90-х. Корупція в Україні вже давно набула «цивілізовані» європейські форми, і базується на трьох основних китах: «розпилювання» бюджетних коштів, ухилення від податків і мит, привласнення чужих, найчастіше державних ресурсів (земля, надра, підприємства і їх продукція). Це те, що дозволяє безпосередньо генерувати прибуток. А поруч з цими китами пливе черепаха «відкатів», на якій сидить натовп чиновників, народних обранців, суддів і правоохоронців – годуються з прибутків тіньової економіки.

Існує багато різних потоків – тобто потенційних джерел прибутку, одержуваної через певні схеми. Потоки в основному постійні: деякі незмінні з часів Кучми (контрабанда, держвитрати на інфраструктуру, медицина, спирт), інші прийшли в занепад (газ, нафта, металобрухт), на зміну їм виникли нові (вугілля, зерно, закупівлі для силових структур). А ось схеми, тобто способи отримання прибутку, зазвичай часто змінюються – адже вони створюються під певних людей, під конкретні задуми.

Деякі з цих потоків багато років утримуються паразитують на них кланами.Наприклад, «Укрзалізницю» вже майже двадцять років «доять» на мільярди і мільярди гривень «діти» Кирпи – тобто вихідці з управління Львівської залізниці і власники паразитувати на ній фірм. Вони благополучно пережили епоху Януковича, не допустивши до своєї годівниці «донецьких», і тепер «пиляють» бюджет «Укразалізниці» в масштабах всієї країни, тендерами на поставку палива, обладнання та комплектуючих, навіть на пранні білизни для пасажирів (це десятки мільйонів на рік ).

Або ось візьміть тендери в сфері охорони здоров’я. По лінії облздравів на них як і раніше «заробляють» фірми, пов’язані з Тетяною Бахтєєвої і її протеже. Настільки ж міцні позиції «фармацевтичної мафії», яка зайняла свої сегменти українського ринку медикаментів. А ось на рівні МОЗ – там свої потоки, і контроль за ними переходить з рук в руки зі зміною міністрів.

Існують також «елітні» потоки, доступні далеко не всім, лише на рівні керівництва Кабміну, Мінфіну і Нацбанку. Перш за все, це державні облігації і державні фінансові гарантії приватним компаніям. На аферах з купівлею-продажем облігацій, з кредитними аферами робили величезні стану! Про це могли б розповісти дуже багато цікавого (слідчим) такі особистості, як Віктор Ющенко, Петро Порошенко, Степан Кубів, Валерія Гонтарєва.

Загалом, ці потоки і їх історія – дуже захоплююча і велика тема. У кожну президентську епоху (Кучми, Ющенка, Януковича, Порошенко) «рулили» ті чи інші потоки. А за які розгорнеться боротьба тепер? Те, що це станеться, ми з вами вже зрозуміли. Тепер було б цікаво дізнатися, куди прийдуть «дивляться» від «Слуги народу»? Що ж, давайте припустимо!

В першу чергу, команді Зеленського дістануться всі потоки, які повністю контролюються апаратом президента і урядом. У тому числі вищезгаданий потік державних облігацій і фінансових гарантій. Можливо, тепер «смотрящим» за ними буде колишній глава Мінфіну Олександр Данилюк, нині трудився секретарем РНБО. Навряд чи він залишить поза своїх рук такий шанс!

В руки «Слуги народу» перейде контроль за оснащенням і озброєнням армії. А це не тільки закупівля військової техніки та боєприпасів, а й така архікорупціонние теми, як військове і поставки палива. Якщо останніми будуть займатися вже не фірми Адамовського (пов’язаного з Грановським), а фірми Коломойського, значить, цей потік знову передадуть Ігорю Валерійовичу!

Дуже складне питання по інфраструктурі і в першу чергу по «Укразалізниці» і морським портам. Тут є ймовірність того, що корупціонери, пов’язані з певними політиками з «Народного Фронту», будуть все-таки відтіснені від цієї годівниці. Не дарма Максим Бурбак так напружено червонів на трибуні, всіма силами намагаючись відтягнути неминуче.

Кілька зрозуміліше ситуація по митниці. Тут можна відразу сказати, що весь західний кордон залишиться під контролем місцевих корумпованих митників: контрабанда це їх сімейний бізнес, там працюють батьки і сини, дядьки з племінниками, тести і зяті, тому заміною обласних начальників це не дозволити.Північна межа, мабуть, теж залишиться в розпорядженні місцевих феодалів, пов’язаних з «Батьківщиною» – можливо, Юлія Володимирівна вже домовся про це зі «Слугами народу». Також все поки залишається як і раніше в Одесі, де місцеві митниці впевнено «кришує» дует Тупальська-Альперина , що спирається на Павла Щербакова. Грошей на покупку посад для своїх людей вони не шкодують!

Зате східний кордон, ця «чорна діра», переходить під контроль команди Зеленського – про це говорять на Донбасі, коментуючи призначення новим губернатором Луганської області Віталія Комарницького. Також вирішено питання по Київській митниці: схоже, її вдалося вирвати з рук Тупальська, можливо в обмін на Одеську …

Які з потоків будуть в пріоритеті в епоху «режиму Зеленського», поки що сказати важко – адже все тільки починається! Зараз навіть ще не визначені ні новий «сірий кардинал», ні головні «рішали». Але варто придивитися до його оточенню уважніше, виглядаючи там людей, так чи інакше пов’язаних з бізнесом, який має велику потребу в тіньових схемах.

Звичайно, у все це поки що дуже важко повірити. Адже новий президент такий нестандартний, такий сучасний, каже такі правильні промови, збирає наради в лісі! Але давайте згадаємо Ющенко, який купує горщики на ярмарку і годинами штовхає монологи про совість і «європейськість». Або Порошенко в оточенні дам бальзаківського віку, що рубає повітря різкими патріотичними тезами. Хіба це заважало їх корупційним «сім’ям» ділити потоки і створювати схеми, набиваючи кишені мільйонами?

Віктор Дяченко