Законодавчий спам. Як депутати створювали ілюзію продуктивної роботи в Раді

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

 

 

 

Нинішньому складу Верховної Раді залишилося недовго. І, підбиваючи підсумки роботи народних обранців поточного скликання, слід зазначити, що за кількістю законодавчих ініціатив це був найбільш продуктивний парламент. Та кількість не означає якість. УНІАН пригадав найбільш абсурдні та популістські законопроекти та їхніх авторів. Під час роботи Верховної Ради восьмого скликання в парламенті було зареєстровано понад 13,5 тисяч законопроектів.

За цим показником наші депутати – лідери в Європі. Адже, як зазначає аналітик громадського руху ЧЕСНО Олександр Саліженко, в Україні за рік реєструється близько 1,8 тисячі законопроектів, в той час як, наприклад, у Норвегії – лише п’ять, чи у Швейцарії – шість. Крім того, цей склад Верховної Ради поставив ще й внутрішньоукраїнський рекорд. За словами аналітика Комітету виборців України Дениса Рибачка, такої кількості зареєстрованих законопроектів у нашому парламенті до цього не було ніколи.

На жаль, ця кількість не переросла в якість. По-перше, 50-60% зареєстрованих законопроектів отримують негативні висновки Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради. Адже нагадують закони лише назвою, не маючи нічого спільного з законотворчістю по суті. По-друге, приблизно третина законопроектів отримують ще й негативні висновки Мінфіну. «Це означає, що на реалізацію побажань депутатів в бюджеті просто немає грошей», – пояснює аналітик КВУ. По-третє, парламентарі банально не встигають розглядати все, що зареєстрували. Всі пленарні дні за рік у Верховній Раді складають чотириста годин. На законодавчі питання передбачено половина з них – максимум, двісті годин.

«За цей час Рада може розглянути та ухвалити лише 100-150 законопроектів. Така пропускна здатність парламенту», – розповідає Саліженко. Як результат, законами стають від 10% до 18% зареєстрованих законопроектів. Решта припадають пилом в канцелярії Верховної Ради. Втім, якщо поглянути на те, що саме народні обранці пропонували зробити законами, це – не найгірший варіант. У сесійній залі парламенту пропонували розмістити полотно з вишитою картою України.

Як «жартувала» Рада: абсурдні ідеї та їхні автори Однією з найабсурдніших законодавчих ініціатив за час роботи поточного скликання Верховної Ради, можна вважати проект постанови про розміщення полотна з вишитою картою України в сесійній залі парламенту, зареєстрований у 2015 році. Автори цієї ідеї, серед яких Олексій Порошенко (БПП), Ірина Суслова (БПП), Володимир Парасюк (позафракційний) зауважили, що українському парламенту не вистачає… українськості. І, мовляв, саме вишите полотно змогло би створити такий собі дизайнерський островок українського у загальній радянщині Верховної Ради.

«В пояснювальній записці автори обґрунтовували важливість даного законопроекту тим, що сесійна зала має бути прикрашена традиційною символікою з нагадуванням карти, вишивки тощо», – пригадує Саліженко і додає, що наразі даний документ знято з розгляду. Інші депутати поточного скликання, також поборники традицій (у даному випадку, християнських) – народні депутати Юрій Мірошниченко з «Опозиційного блоку», Оксана Білозір з БПП, голова фракції «Об’єднання «Самопоміч»» Олег Березюк – пропонували колегам після відкриття пленарного засідання читати молитву «Отче наш». «Зауважували, що молитва мотивуватиме депутатів до роботи в пленарний день. Водночас, автори не вбачали в цьому дискримінацію для людей іншого віросповідання, мусульман чи євреїв, які є серед народних депутатів», – розповідає Саліженко.

І, на жаль, жоден з депутатів-ініціаторів такої ідеї не пригадав, що Україна – світська держава. Так само не звернув увагу на цю деталь народний депутат від БПП Олег Барна, який пропонував на законодавчому рівні заборонити будь-які прояви сексуальної орієнтації у публічному місці. Причому, він, схоже, не подумав, що й сам є порушником власного правила. Адже його поведінка відносно Арсенія Яценюка, до якого Барна вийшов з букетом троянд, могла би бути розцінена саме таким порушенням. Ще одна «цікава» ідея завітала в голову народного депутата від БПП Олега Мусія і він запропонував замінити копійки на… рублі. Колишній міністр охорони здоров’я раптом став спеціалістом в економіці та історії і обґрунтував свою ініціативу тим, що, мовляв, саме така назва грошової одиниці є історично правильною.

«З усіх історичних джерел випливає, що копійка є частиною саме рубля, а не гривні», – йшлося в пояснювальній записці до документа. У контексті таких чудових ідей, які доволі часто розбурхували уяву парламентарів, майже не дивують іще дві законодавчі ініціативи, направлені на контроль психічного здоров’я людей у владі. Перша – позафракційного Олександра Онищенка, який у 2015 році запропонував перевіряти «на нормальність» кандидатів у народні депутати. Друга – позафракційного Євгена Мураєва, який «допрацював» ідею колеги і у 2016 році запропонував перевіряти стан здоров’я усіх осіб, які займають вищі державні посади. До речі, в цілому парламентарі доволі часто цікавляться здоров’ям… жінок. Так, народний депутат від БПП Дмитра Голубова у 2017 році чомусь вирішив повернути Україну в середньовіччя, запропонувавши заборонити аборти за бажанням жінки. Ще одна популярна депутатська тема – міжнародна політика.

Наприклад, головний радикал Верховної Ради Олег Ляшко якось запропонував парламенту звернулися до президента України з вимогою перенести посольство України в Ізраїлі із Тель-Авіва до міста Єрусалиму. Мовляв, Україні варто наслідувати Дональда Трампа, який визнав Єрусалим столицею Ізраїлю та оголосив про перенесення американського посольства в грудні 2017 року. Дональд Трамп не давав спокою і ще одному депутату, позафракційному Сергію Капліну. Після того, як Трамп став президентом США, Каплін запропонував Раді… вибачитись перед Дональдом за те, що певні українські високопосадовці дозволили собі сумніватися в його якостях під час американської передвиборчої кампанії. Недолугість цієї ідеї так «вразила» апарат Верховної Ради, що проект постанови Капліна відмовились реєструвати попри те, що у регламенті такої процедури навіть не існує. А депутату аргументували такі дії тим, що, мовляв, документ не можуть зареєструвати через «непрогнозовані наслідки від його прийняття».

Ще одна «міжнародна» пропозиція Капліна – заборонити призначення Олега Ляшка членом ПАРЄ від України. «На його думку, підставою була «сумнівна репутація» лідера Радикальної партії. Постанову йому також не зареєстрували», – згадує Рибачок. Втім, іноді абсурдні депутатські ідеї мають під собою цілком прагматичні бажання. Причому доволі небезпечні для суспільства. Наприклад, законопроект №6688 «Щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» авторства депутата Івана Вінника (БПП) та його колег з «Народного фронту» Тетяни Чорновол і нині покійного Дмитра Тимчука. Документ передбачав відповідальність за «технологічний тероризм», яким де-факто можна було назвати будь-яке «криве слово» у бік влади. Іншою ініціативою депутатів від БПП та «Народного фронту», спрямованою проти журналістів, став законопроект №9275, який виправдовував санкції проти ЗМІ. В ньому мова йшла про надання парламенту права вимагати від РНБО припинити мовлення українських телеканалів, яких запідозрять в «інформаційній підтримці тероризму». Причому під таке формулювання можна було б підвести будь-що.

Під час роботи Ради восьмого скликання в парламенті було зареєстровано понад 13,5 тисяч законопроектів / фото УНІАН Розмиті формулювання і популізм До речі, у Верховній Раді надто багато законопроектів, зареєстрованих депутатами, які, мало того, що самі не є спеціалістами у сферах, яких стосується їхня «ідея», але які навіть не спілкуються з фахівцями у відповідних галузях. В пояснювальних записках до таких документів, переважно, немає чіткого механізму розв’язання проблеми, є лише набір загальних фраз. «Наприклад, в Олега Ляшка та Радикальної партії був законопроект про те, щоб змінити економічну модель у державі, зробити її більш ефективною. А яким чином це буде робитися? – Просто набір загальних фраз про підвищення конкурентоспроможності підприємств, деолігархізацію тощо», – наводить приклад Саліженко. З ним погоджується і Рибачок, згадуючи законопроект від народного депутата з «Опозиційного блоку» Вадима Рабіновича, який, щоб розв’язати проблему з високими тарифами, запропонував звільнити громадян похилого віку від оплати житлово-комунальних послуг.

«Цей законопроект досі лежить в парламенті», – розповідає експерт КВУ. Загалом, реєструючи законопроекти такої сумнівної якості, депутати, особливо – депутати-мажоритарники, не мають на меті, щоб їхня ініціатива стала законом. Якщо документ зареєстрований – це вже перемога. Адже на окрузі завжди можна назвати велику цифру і доповісти, мовляв, дивіться, виборці, я зареєстрував таку-то кількість законопроектів, я – ефективний народний депутат. Юрист, керуючий партнер Pravovest Law Firm Гліб Сегида звертає увагу, що тексти законів в Україні нерідко є рамковими документами. Тобто, вони визначають загальні принципи, а деталі, від яких залежить функціонування закону на практиці, віддаються на підзаконні акти (постанови Кабміну, міністерств, НБУ тощо).

«Саме тому, коли приходиш в податкову, на митницю, в ЖЕК, тобі починають розповідати про «внутрішні» положення і процедури, які можуть повністю перекручувати зміст і завдання закону. Звісно, це простір для корупції, коли відомства самі вирішують, як імплементувати закони у свою роботу», – пояснює він. Крім того, за його спостереженнями, тексти українських законів часто не узгоджені між собою. Одні й ті самі норми можуть бути у різних законах написані по-різному. «Тому у нас і виникають ситуації, коли одна норма договору може трактуватися сторонами по-різному, а суди можуть приймати різні рішення. Наприклад, у США, Конституція, яка визначає основні принципи, – на сторінку, а закони – на сотні сторінок, і саме в них детально прописані всі процедури й порядки», – говорить юрист.

Україні вкрай необхідно розпочати боротьбу з законодавчим спамом / фото president.gov.ua Боротьба зі спамом Експерти зауважують, що Україні вкрай необхідно розпочати боротьбу з законодавчим спамом. За словами Дениса Рибачка, через те, що українське законодавство містить тільки вимоги до форми законопроекту для його реєстрації (дайте пояснювальну записку, зробіть порівняльну таблицю тощо), але взагалі не ставить вимог щодо змісту, депутати можуть подавати в якості законопроекту все, все що завгодно, будь-яку фантазію. На його переконання, логічним було б подавали законопроекти, над якими можна далі працювати в комітетах, адже кожен депутат входить до певного комітету Верховної Ради. В Комітеті Виборців України та в громадянській мережі ОПОРА пропонують відмовитися від нинішньої моделі, коли кожен окремий народний депутат є суб’єктом законодавчої ініціативи. «Необхідно, щоб законопроекти не могла реєструвати одна людина, чи двоє. А, як мінімум, людей двадцять, або за чисельністю найменшої фракції», – говорить Денис Рибачок.

Аналітик ОПОРИ Анатолій Бондарчук зазначає, що для подання законопроекту, наприклад, в Польщі, має бути, мінімум, п’ятнадцять депутатів. В Латвії – п’ятеро. У Німеччині – 15% від складу Бундестагу. Також він нагадує, що в багатьох європейських країнах ініціатором законопроектів є, в першу чергу, уряд. «В перспективі, можливо, і ми перейдемо до цього, щоб уряд був ініціатором законодавчих ініціатив, а депутати – сфокусовані на розгляді законопроектів, пропозицій, поправок. Але поки, зважаючи на наші традиції парламентаризму, це може бути негативно сприйнято самими депутатами», – розмірковує експерт.

Членкиня Правління міжнародної спілки «Інституту національної політики» Марина Багрова переконана, що часто депутати навмисне зловживають своїми законодавчими правами «і роблять відверті законодавчі диверсії спеціально, щоб за строками зірвати прийняття інших, важливих для країни законів». Тому, на її думку, для розв’язання проблеми варто встановити дисциплінарну відповідальність для депутатів-порушників. А в разі систематичного зловживання своїм правом законодавчої ініціативи всупереч законам і здоровому глузду – навіть кримінальну відповідальність. *** Верховній Раді восьмого скликання залишилося недовго. Прикро, що замість багатьох обіцяних та вкрай бажаних змін, від парламенту «нових облич» ми отримали ілюзію продуктивності. Грішили всі – «Опозиційний блок» та Радикальна партія, тоді ще провладна БПП, «Народний фронт» та «незалежні» позафракційні…

Депутати сотнями «плодили» законопроекти, чудово розуміючи, що у переважної більшості документів немає ніяких шансів на ухвалення. Адже тисячі зареєстрованих законопроектів – це не про ефективність, а про популізм та самопіар. Очікуючи на дострокові парламентські вибори кожному виборцю корисно про це згадати, щоб врешті-решт усвідомити свою особисту відповідальність.

Ірина Шевченко

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/10596279-zakonodavchiy-spam-yak-deputati-stvoryuvali-ilyuziyu-produktivnoji-roboti-v-radi.html

MIXADV

цікаве