КРЕМЕНІ І ФІЛІГРАНІ ПЕТРА ОЗЕРОВА

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

 

Коли земля в холодну ніч загилена і вітер в зорях тягне горяки,- у полі між козацькими могилами мій Дон Кіхот шукає вітряки.
Ліна Костенко.

СВІТЛО НЕОПІЗНАНОГО МЕТЕОРИТА

Так було завгодно Її Величності Долі, щоб 24-літній випускник Олександрійського радгоспу-технікуму молодий ветеринар Петро Озеров 1980 року поміняв своє давнє старовірське село Червоний Яр, у якому народився і жив до служби в армії, на Новомиргород. Мальовничі береги чарівної Висі, цікава історія краю, про який ходило чимало легенд, бентежило романтичну душу Петра, викликало у ній фантастичні уяви. У юнака народилося бажання з дивацьких – знайти на землі метеорит. Той самий, космічний, який залишив загадкову людству галактику, зірвався з орбіти і впав на нашу землю. І не куди-небудь, а саме сюди, на широку зелену долину над річкою. І лежить на якійсь глибині, чекає, доки хтось розшукає і вивчить уламок посланця незнайомого землянам інших світів. Цим пошуковцем має стати саме він, невгамовний фантазер Петро Озеров. Хоча зробити це непросто: з літератури знав – за всі часи на території країни, у якій він жив, було розшукано не більше двохсот метеоритів. Він має знайти двісті перший. І таки знайшов. Відіслав знахідку на експертизу до Москви. Відповідь не порадувала: уламок виявився звичайним вулканічним злитком магми. Але сумна звістка не остудило палку душу – вона ще більше потягнулася до пошуків.
У ПОХІД ЗА СКАРБАМИ
Не магму треба шукати, сказав собі Петро. Вивчати дивні камінці, ракушки, черепки, які заходив у ярах, кручах, зораних полях. За знаннями ніколи йти до університету – буду вчитися самотужки. Дуже непроста, тяжка, нудна і відверто важка для сприйняття це справа. Але вивчивши спеціальну літературу, молодий пошуковець зміг правильно ідентифікувати зібрані на пагорбах уздовж Великої Висі крем’яні вироби, як знаряддя людності палеолітичного часу. Намагаючись привернути увагу науковців до своїх знахідок, Петро неодноразово приїздив до Києва. У Інституті археології не хотіли вірити знахідкам аматора-археолога без вищої освіти. Аж поки Петро Озеров не знайшов експонат, від якого навіть у сивочолого професора відбило дух – модель трипільського житла. Цінність моделі у тому, що знайдені до Озерова зазвичай мають чотири ніжки, ця – одну. Модель мала магічне значення: змінюючи місце проживання, люди забирали з собою моделі, бо у них, за віруванням трипільців, продовжували жити хатні духи. Унікальну знахідку археолог- аматор передав археологічному музею.
А далі пішло-поїхало. Кожна вільна від роботи хвилина відводилася пошукам давніх свідків цивілізації на новомиргородській землі. За десятки тисячоліть до нової ери околиці міста були залюднені. Про це свідчать останки мамонта, які ентузіаст знайшов неподалік Троянового. Аби зберегти безцінну знахідку, кістки давнього травоїда Петро зберігав на горищі будинку, доки не добився виділення окремої кімнати у приміщенні міської ради. Тут епоха палеоліту представлена останками тварин, виробами і знаряддями полювання, праці, побуту неадертальців та кроманьйолів, які заселяли береги Висі. Головними знаряддями праці наших пращурів були вироби з кременю. Саме поблизу родовищ, де залягали ці мінерали, влаштовували свої стоянки давні мисливці. Петро Озеров довів, що на Висі сотні тисяч літ тому існувала людська цивілізація. Одна за одною були відкриті ‘’Стоянка Троянова’’, ‘’Стоянка ‘’Панські гори’’, ‘’Стоянка Роща’’. І унікальну ‘’Стоянку ‘’Вись’’, в Україні таких ще не було, датується 32 тисячоліттям до нашої ери. Околиці Новомиргорода ще у ті часи були залюднені. Неподалік с. Троянового знайдено скелет мамонта. У археологічній науці існує так звана стрілецька культурна традиція, вона начебто походила з Дону, після знахідок Озерова думки науковців змінилися.
1983 року Петро Озеров відкрив неподалік села Коробчиного поселення часів середнього палеоліту. Чергова поїздка в Інститут археології. Деякі науковці не вірили ‘’якомусь там’’. А він уперто наполягав, доводив, переконував. Зрештою, Петра ‘’почула’’ дослідниця Трипільської культури кандидат історичних наук Олена Цвек. Вона прибула у Привисківський край з науковою експедицією, до якої вперше було включено Петра Озерова. Потім були наукові пошуки ще і ще. Результати вражають. У 1988 році на науковій краєзнавчій конференції О. Цвек підсумувала дослідження первісної експедиції, яка провела разом з Озеровим розвідку археологічних пам’яток області. Досліджувався екополітичний виробничий комплекс сіл Коробчине та Рубаний Міст, пов’язані з видобуванням та обробкою кременю. Подібні експедиції О. Цвек провела разом з П. Озеровим у 1987, 1988, 1899 роках. Поблизу с. Лікаревого, на мисі, утвореному берегом Великої Висі та струмком, експедиція відкрила значне поселення Трипільської культури. На площі 40 гектарів виявлено залишок наземних кам’яних і земляних жител, розташованих великими колами.
ФІЛІГРАНІ З ГЛИБИНИ ВІКІВ
Двотомник Петра Озерова ‘’Родова книга корінних жителів старообрядського села Червоний Яр’’- неймовірна книга на 1300 сторінок, набраних класичним енциклопедичним шрифтом. Праця Петра Івановича поки-що існує у музейній кімнаті Новомиргорода та у цифровому варіанті Кропивницької обласної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського і чекає спонсора. Автор дослідив генеалогію корінних жителів цілого населеного пункту, заселеного старовірами у середині XVIII століття, коріння яких проросло з Польщі, Бесарабії, Курської землі. За шість років роботи в архівах автор зібрав дані про понад 90 родів, що загалом охоплюють до десяти тисяч людей. Склав родинні зв’язки по чоловічій і жіночій лініях з кінця XVIII до першої половини ХХ століття. Вражають не тільки наповнені історичними фактами тексти дослідження – уся друга частина книжки, а це майже 600 сторінок, відведена графічним зображенням родів та їх родовим зв’язкам.
Цінність пошуків краєзнавця не тільки у тому, що він детально розкрив родове коріння жителів села, у якому сам уперше побачив світ. ‘’Родова книга’’… – то глибоко вивчена, на документальній основі представлена не тільки історія Червоного Яру, а й інших навколишніх сіл та обласного центру. У виданні представлені архівні матеріали з часів видання царського указу 1752 року про заселення Приінгульського краю, адміністративно- територіального, соціально-економічного, культосвітнього розвитку його протягом майже трьох сотень років. Причому, дослідник подає дуже цінні документи життя села у непростих 1920-1930 роках минулого століття. Цей період історії минулого Приінгулля найменш представлений у офіційній історичній науці, у рідкісних документах зберігся лиш завдяки спеціальній літературі, яку зафіксували окремі стародруки, недоступні звичайному дослідникові.
‘’Рішення пізнати свій рід глибше не давало мені спокою з юності,- зазначає у ’’Слові до читача’’ книги її автор. – Лиш у більш зрілому віці привидіння змусило прийти в архів…На жаль збереглося дуже мало матеріалів, доводилося довго шукати джерела і розмотувати клубок’’. Для того, що розмотати той клубок історії, Петро засів за науку філігранологію, яка вивчає водяні знаки на папері або філіграні. Багато стародруків виготовлені саме із застосуванням філігранів, тому недоступні непідготовленому дослідникові. Озеров досконало оволодів технікою читання філігранів, вони відкривали йому таємниці своїх загадкових гачечків, кружечків, найтонших мережив і візерунків. Знання пригодилися при описанні і розшифровці деяких записів на давніх виданнях книг, що поступали у відділ рідкісних документів обласної бібліотеки. Творчі труди пошуковця у 2015 році були відзначені обласною краєзнавчою премією імені В. Ястребова. День української писемності та мови 9 листопада 2009 року також став пам’ятним для Петра Озерова. Того дня у музейній кімнаті міської ради Новомиргорода відкрили незвичайну, єдину у своєму роді в області експозицію – Озеров виставив десятки оригінальних рідкісних самодруків, виготовлених власними руками за власний кошт. Хто усвідомлює – що це таке, оцінить творчий подвиг історика-краєзнавця Озерова.
*****
Найвидатніші постаті міста і району, які уславили край над Виссю своїми досягненнями, відкриттями, громадською діяльністю. Це – інженер-будівельник, поет і есеїст, краєзнавець Степан Кожум’яка, бібліограф, поліглот, зачинатель краєзнавчого руху у районі і області Іван Бойко, учитель-історик, один з творців і перший директор районного краєзнавчого музею Петро Конкевич. Петро Озеров жив, співпрацював, дружив, вивчав і писав історію рідного краю з своїми попередниками – ентузіастами, фахівцями своєї справи, не байдужими до історії і патріотами рідної землі, на якій ці особистості залишили помітний слід. Петро Іванович надійно береже творчу спадщину цих людей у краєзнавчій музейній кімнаті при міській раді. Рідкісні документи – спогади, газетні публікації, фото, ескізи, особисті речі зберігаються, естафетою передаються як найдорожчі реліквії від старших поколінь до наступних. Як стрімко тече оспівана у народі Вись, несучи на своїх хвилях одвічну історію від первісної людини, яка вперше взяла до рук на її берегах міцний кремінь, щоб удосконалювати своє існування, до розвинутого через мільйони років ґомо сапієнс, розум і праця якого продовжує вписувати сторінки у літопис рідного краю.

На данном изображении может находиться: 2 человека, ребенок, ребенок и на улице

Юрій Матівос

MIXADV

цікаве