Економічний крах України

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

Анатолий
 Всупереч численним заявам провладних економістів і самих членів нинішнього Парламенту та Уряду про те, що в України, нібито, є якийсь економічне зростання в 2,5%.

Всупереч численним заявам провладних економістів і самих членів нинішнього Парламенту та Уряду про те, що в України, нібито, є якийсь економічне зростання в 2,5% (до речі, передбачалося зростання в 3,2%). Насправді, українська економіка поступально і неухильно рухається в прірву. Численні кредити МВФ і Світового банку не тільки не покращують ситуацію в економіці, а навпаки, сприяють пролонгації перебування при владі абсолютно непрофесійних авантюристів, які грабували й продовжують грабувати український народ.

На жаль, в оточенні новообраного президента теж не спостерігається високопрофесійних економістів, чесних і відповідальних фахівців, що мають за плечима досвід ефективного управління будь-якими серйозними підприємствами реального сектора економіки. Ще раз звертаю увагу, Україні потрібні професіонали, реально знають різні види як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Нам не потрібні «економісти – теоретики», які люблять віртуально міркувати про економіку і які вже на практиці, що займають вищі посадові пости в державі, показали свою неспроможність, як ефективні керівники, які знають реальне виробництво, і що володіють талантом підняти це вже наполовину, а часом , і повністю розвалене підприємство. Я маю на увазі таких економістів, як Пинзеник, Лановий, Черняк і їм подібні економісти-утопісти.

Проблеми України набагато серйозніше, ніж це намагається представити нинішня влада.

По-перше: в країні, практично, розвалені всі промислові, і особливо машинобудівні підприємства. Десь на рівні 40-60% їх виробничої потужності працюють металургійні підприємства, а також гірничо-збагачувальна галузь.Причому, 60% продукції ГЗК продається на експорт, а не на українські металургійні підприємства.Це не тільки збитково для країни, але це яскраво демонструє факт того, що на металургійних підприємствах України працюють не більше 40-50% їх потужностей. Інша частина виробництва просто зруйнована. І це при тому, що на світовому ринку зберігається попит на дешеву українську металургійну продукцію. Українська металургія виживає не за рахунок високої ефективності роботи, не за рахунок модернізованих підприємств і виробництва високоякісної і високорентабельної продукції, а лише завдяки тимчасовій, але сприятливій кон’юнктурі на зовнішніх ринках країн, що розвиваються.

По-друге: українське машинобудування знаходиться в стані хворого реанімаційного відділення, що знаходиться на штучному диханні. Відносно стабільна ситуація на підприємствах, що виробляють машинобудівну продукцію військового призначення, український автопром практично не функціонує.Сільськогосподарське машинобудування, по суті справи, зводиться до існування чотирьох підприємств – Бердянський завод сільгоспмашинобудування, який виробляє тільки жатки різного призначення і іншу дрібну і малотехнологічную продукцію для імпортних комбайнів. На жаль, українські комбайни в Україні не виробляються. У жалюгідному стані перебуває Харківський тракторний завод (ХТЗ). Він випускає невеликі партії тракторів 1 і 2 класу потужності. Є спроби виробництва тракторів 3 класу. Але якість цієї продукції дуже низька через використання, в основному, китайських комплектуючих, тому що вітчизняні підприємства-суміжники практично всі знищені. Спроби виробництва причіпної сільгосптехніки, на жаль, невисокої якості роблять Одеський завод сільгоспмашинобудування і Богуславський машинобудівний завод, що виробляє середні за якістю причіпні обприскувачі та іншу дрібну сільгосптехніку. Ми бачимо, що так звана аграрна Україна, по суті справи, позбавлена ​​найважливішого компонента агровиробництва, а саме, сільськогосподарського машинобудування. Розвинена в радянські роки галузь українського літакобудування повністю розграбована і розвалена. На руїнах вітчизняних авіапідприємств робляться спроби виробництва нових військово-транспортних літаків. Українське ракетобудування реально розграбовано і розвалено. У цій галузі американські та інші західні компанії просто висмоктують інтелектуальний потенціал (українських інженерів) та інших наукових співробітників найвищого рівня підготовки.

По-третє: українська енергетика знаходиться на межі розвалу і повної зупинки.Це видно по плачевного стану підприємств ТЕЦ, а ще більше жахливий стан АЕС, де з 15 енергоблоків всіх п’яти АЕС України одинадцять енергоблоків повністю виробили свій ресурс і потребують або в реконструкції, причому вартість реконструкції одного енергоблоку 300-500 млн. Доларів, або у виведенні з експлуатації та закриття старих енергоблоків (вартість закриття одного енергоблоку 500 млн. доларів), або в будівництві нових енергоблоків (вартість одного енергоблоку 5 млрд. доларів). Як ми бачимо, при самому бюджетному варіанті експлуатації атомної енергетики, на реконструкцію вже відпрацювали свій ресурс енергоблоків, необхідно 5,5 млрд. Доларів. випадку ж закриття старих і будівництва нових енергоблоків, Україні необхідно 60, 5 млрд. доларів.На гідроелектростанціях ситуація не менш плачевна. В аварійному стані перебувають більшість побудованих ще в період активної радянської індустріалізації ГЕС. Особливо гостро стоїть питання про необхідність термінового ремонту греблі Дніпровської ГЕС, хоча ознаки руйнування і ризик прориву гребель має місце і на інших ГЕС України. Крім Дністровської ГАЕС.

По-четверте: стан агропромислового виробництва вже перейшло зі стану занепаду в процес поступального і неухильного скорочення посівних площ за рахунок непрофесійної і авантюрної діяльності профільних міністерств нинішнього Кабінету Міністрів України. Це відбувається за рахунок бездумного виділення земель із загальних полів маленьких ділянок окремим дрібним фермерам або ж, безпосередньо, власникам земельних паїв, які обробляють землю з грубими порушеннями технології агровиробництва, що приводять до виснаження і різкого падіння якості орной землі. Крім того, величезна кількість посівних площ губляться за рахунок виділення під’їзних доріг до кожного дрібному приватному земельному паю. Все це в підсумку призводить до неможливості використання широкозахватної і сучасної сільгосптехніки, а також робить або неефективною, або взаимоуничтожаются процес застосування гербіцидів: фунгіцидів, інсектицидів, десикантом і ін. Засобів захисту рослин.Також це підвищує затратність виробництва за рахунок збільшення обсягів маневрування техніки, що випливають звідси зайві витрати палива, витрата насіннєвого матеріалу, перевитрата мінеральних і органічних добрив, ускладнення роботи для механізаторів. В цілому, всі ці «новації» значно збільшують витрати на виробництво продукції, при тому що світові ціни попиту на дану продукцію залишаються стабільними, що, в цілому, викликає різке падіння прибутковості сільськогосподарських підприємств. Недоотримані прибутки аграріями України пов’язане з введенням ПДВ в розмірі 18% на всю вироблену продукцію, а також введення ПДВ на всі витратні матеріали для агровиробництва, що закуповуються за імпорту, на які вводяться ще й додаткові акцизи та ін. Збори, які ввело Уряд України для свого виживання за рахунок знищення аграрного сектора. За моїми підрахунками, Уряд щорічно краде у агровиробників не менше 160 млрд грн., Це при тому, що у всіх розвинених країнах світу сільське господарство звільнено від усіх податків, а отримує пряму підтримку від держави у вигляді прямих і непрямих дотацій (для довідки: в європейському Союзі – 30% всього бюджету ЄС йде на пряму підтримку агровиробників). До цього ж результату призвели дії Уряду внаслідок різкого підвищення орендної плати за землю, такого ж великого підвищення фіксованого сільгоспподатку, необґрунтованого економічно підвищення заробітних плат в приватному агросекторі, що при колосальних податкових ставках на зар. Плати в цілому призводить до різкого падіння прибутковості сільськогосподарських підприємств. В результаті некомпетентних дій авантюрного уряду агровиробники не тільки не в змозі вести розширене відтворення і впровадження новітніх технологій (включаючи найважливіший аспект – розвиток зрошуваного землеробства), але на превеликий жаль, аграрії вже не в змозі проводити навіть планову модернізацію своєї техніки і технологічних об’єктів, таких , як зерносховища, склади і т.д.

Наведена вище інформація ясно і зрозуміло демонструє стан розвалу української економіки, яка ще більше утяжеляется за рахунок триваючих воєнних дій на Сході України, що призводить до падіння інвестиційної привабливості всієї України, виїзду українських фахівців і робітників на роботи і ПМЖ в європейські країни, частково Росію. Кредити МВФ і Світового банку були проїдені і розкрадені, а в результаті дій авантюрного прем’єр-міністра А. Яценюка і його 1 заступника – Н. Яресько, було підписано таку боргове угоду (угода з реструктуризації боргу), при якому Україна через борг в 3 млрд. доларів була кинута в кабалу до її зовнішнім кредиторам, коли ми повинні віддавати не тільки борги з відсотками, але, за умови зростання ВВП більше 4%, Україна буде зобов’язана віддавати кредиторам щорічно за відсотками – 20% від свого ВВП.Цей дикий факт зробив Україну практично вічним рабом МВФ!

Виходу з ситуації, що склалася, при традиційному веденні господарської діяльності сьогодні вже немає. Тільки в цьому році Україна повинна погасити% по кредитах в розмірі 417 млрд. Грн., Що більше, ніж 15,5 млрд. Доларів (це майже половина державного бюджету – гос.бюджет 38 млрд. Доларів).

Таким чином, я з великим жалем констатую факт повної економічної неспроможності української держави і, як наслідок, різке погіршення рівня життя українців, в результаті вкрай мізерного фінансування державою всіх найважливіших соціальних напрямків, за які відповідальні за це, саме, Президент, Уряд і Верховна Рада України : мізерне фінансування охорони здоров’я, що приводить до його розвалу, яке намагаються завуалювати видимістю якихось псевдореформ, а насправді просто примітивне ун ічтоженіе матеріальної бази української медицини і виживання медперсоналу не просто з роботи, а зі своєї рідної країни.

Аналогічна ситуація спостерігається в системі як середнього, так і вищої освіти України, така ж плачевна ситуація в сфері культури і науки нашої держави !!!Можу констатувати факт того, що традиційні підходи до висновку України з цього економічного і соціального колапсу будуть марними і безрезультатними.

Я бачу порятунок України тільки в проведенні абсолютно нової, нетрадиційної стратегії і тактики, як економічної, так і фінансово-банківської, енергетичної та інфраструктурної політики. Україну можна вивести з кризи без руйнують кредитів МВФ і Світового банку, але це зовсім інша стратегія і технологія економічного розвитку українського, і не тільки українського, держави. Ці принципи однаково будуть ефективними не тільки для України, але і для Росії, Білорусії та ін. Країн, що розвиваються світу.

З оптимізмом і вірою в українську, російську, білоруську та інші народи, академік А.В. Пешко.

MIXADV

цікаве