Московська імперська зозуля

” Чурек і сакля – все твоє, –

Воно не прошене не дане…

Т. Шевченко, Кавказ

Принцип зозулі підкладати свої яйця в чужі гнізда, добре відомий нам із шкільної лавки. Весела і безтурботна птаха, зозуля, ніколи не звиває власного гнізда, а тим паче не висиджує і не годує власних пташенят. На генному рівні в інстинкті зозуленяти закладено, що воно повинно викинути всіх інших пташенят, тобто рідних пташенят птахи, яка висиділа своїх діток і дитя аморальної мамусі, зозулі. І годує мати-птаха, вбивцю її дітей, що згодом продовжить рід дітовбивць інших птахів.

Події на Кавказі та Закавказзі, де в 21-у цивілізованому світовому співтоваристві ведеться планомірне винищення невеликих етносів, народів, котрі проживають споконвіку на власній землі. Ще в 19-у столітті Пророк української нації великий Тарас писав: “Споконвіку Прометея там орел карає, – споконвіку довбе ребра серце розбиває…”. Москвинський же поет, Лермонт-(ов) з обуренням писав протилежне: «…Целый день гонялся за ним(чеченцем, ред.) по горам, пока его убил!..» Як бачимо українського поета обурює те, що московські лєрмонти вбивають кавказців лише за те, що останні не хочуть помирати, щоби звільнити рідну землю для зайд. Минає уже друге століття, але і досі Московія веде зозулячу політику на Північному Кавказі диким способом винищуючи волелюбні народи чеченців, інгушів, дагестанців, карачаєво-черкесів. Винищивши чеченську еліту, Москва взялася за Дагестан, не забуваючи періодично донищувати Ічкерію.

Варто звернути увагу на те, що тих самих чеченців, інгушів і калмиків “добрий батько всіх народів”, Йоська Сталін, взагалі виселив був у 1945 році з рідних земель, заселивши звільнені терени москалями. “Демократичний Захід” якось і не помітив такої “дрібнички”, такого бандитизму. Змагаючись із США в гонці озброєнь, «развитой социализм», потребуючи позик від того “загниваючого Заходу”, вимушений був трохи приховати свою звірину людиноненависницьку сутність, і послабити тиск. Чеченці, інгуші і калмики були повернуті на рідні землі, та ба! – Міські квартири, сільські хати в Ічкерії, Інгушетії і Калмикії були зайняті москальськими “зозулями”, а тому власникам, корінним мешканцям тих республік, довелося самотужки, без допомоги Москви обзаводитися новими житлами. Окрім того працевлаштування в містах та містечках пріоритетно належало зайдам, москалям.

Аналогічно відбувалося і в Україні. Не зумівши здійснити план Берії і Жукова з переселенням всіх українців до Сибіру, «В места не столь отдаленные», із-за величини української нації та відсутності достатньої кількості телятних вагонів, Москва виселяла вибірково, переважно західно-українців. Не забуваючи, притому “благородно” розібрати домівки українців, або заселити їх своїми посіпаками. По закінчені так званого строку “покарання”, українці, по-перше, не мали куди повернутися, бо не було уже їхніх домівок, земля батьків теж їм не належала, бо була одержавлена, а, по-друге, їм взагалі не дозволялося повертатися в рідний край, а розселяли їх, розвіваючи мов попіл, точечно по всіх теренах України, вбиваючи шкідливу для імперії любов до малої Батьківщини. І мусимо визнати, що різні переселення, розселення, так звані студентські «Стройки века», три голодомори, вербовки тощо зробили свою чорну справу: на Сході, Південному Сході, Півночі та у всіх містах України співвідношення московських, і не лише московських, зозуленят не на користь споконвічного етносу, не на користь українців.

Природна властивість всього живого світу, в тім числі й людей всіх національностей, – українці тут не є винятком, – пристосовуватися, щоби вижити, а по можливості й жити краще, породила таке явище, як манкуртів, яничарів, так званих «русских», духовних рабів, що люто ненавидять все рідне. Тут можна пригадати українчат з яких турки, шляхом дресури та омусульманення, виховували лютих ворогів України і української нації. Змосковщення, хоча й християнсько- православне, виявилося не кращим, попри те, що чинилося свідомо уже дорослими покручами, і починалося з так званого «языка» та “невинної” приставки “ов” до прізвища. За три століття панування московських “зозуль” над українським ластівчиним краєм, несподівано для ластівок, у їх гніздах розвелися чужинські пташенята, які виросли в лютих ворогів до матерів, що їх вигодували, і до гнізд, де вони вилупилися. Зрештою, ті вилупки так і не полюбили нічого і нікого, це – безродна стая, своєрідне”пташине”перекотиполе.

А звідси сучасні вибори в Україні, при такому співвідношенні населення країни, за відсутності національного українського солідаризму, за чисельної переваги москвинських зозуленят за духом, а не лише за походженням, не є вибором Провідника нації, а вибором вожака, який є в кожній стаї чи зграї. Бо не йдеться за духовність, за ту чи іншу ідеологію, а за шлунковий інстинкт і розмноження, виробників гуано. Відомо й те, що благородний орел чи сокіл, переважно оминають воронячі стаї, бо останні переважають чисельністю і нахабством. А соколи, на жаль, індивідуалісти і в стаї не гуртуються.

Принцип вивільнення територій, так звана «зачистка», мусимо визнати це, зародився не Московії. Задовго до нашої ери дикий кочовий єврейський народ “очистив”землю ханаанців, етносу якому належала ця земля, щоби заснувати свою там державу. Єврейський цар, Давид, 1200 року до н.е. підступно вночі захопив місто Руса-Лель (Русів Мати, за дослідником Єрусалима, Пенсільванським антропологом і археологом, Леонардо Вули, 1968 р.), вирізав вщент гектидів і заселив місто євреями. Місто отримало нову назву – Єрусалим. Відкриття Америки, дало можливість Іспанії та Англії, колонізувати Новий Світ, винищити корінне індіанське населення звівши його до мінімуму і розселивши його в резерваціях; дало можливість заселити величезні території багаті на поклади, чудову флору і фауну, колоністами власних країн. Завезення рабів із Африки, робочої сили на плодючих плантаціях та видобутку каучуку, було справою техніки спадкових піратів, морських розбійників, котрими споконвіку славилися морські держави, Англія і Іспанія, як до речі й Португалія та Франція,  що століттями мордували африканські народи та Південну Азію Ще сьогодні бундючна Англія, так звана Великобританія, має колонії: Австралію, Канаду і Фолклендські острови, (останні відвойовані в Аргентини). Не кажучи про те, що Шотландія та Ірландія це – теж країни загарбані “благородною” Англією. Останні давно асимільовані, Австралія заселена каторжанами. Єдина з колоній – США, що шляхом  громадянської війни, відокремилася від Англії і навіть створила дещо відмінну свою власну мову. Тут варто провести аналогію, як свого часу залежна від України-Руси, угро-фінська Московщина спромоглася утворити на базі української мови свою москвинську, так званий «русский язык», а відповідно й нову націю – суміш угрофінів та тюркських дрібних народностей. Оту умовну націю було названо не іменником, як всі інші нації, а прикметником, – «русские», тобто чиї – власність русинів, колонія колишньої на ту пору держави Руси.

Зрештою, нехай би собі й існувала ота безлика мішанина, але, як всяка безрідність, вона люто ненавидить чисті етноси і намагається прищепити їм свої принципи, підкорити їх собі і нав’язати народам свою бездуховність та дикі звичаї. І доки існує отой монстр з ідеологією шлунка, доти сусідні народи не матимуть спокою. І найкращий тут вихід із такого небезпечного становища – це розпад так званої російської федерації на удільні князівства, до чого давно тяжіє Бурят-Моголія, Татарстан, багата на нафту Башкирія, Тува та інші, не кажучи уже про Далекий Схід, на 75% заселений українцями (Сахалін, Уссурійський край, Хабаровський край та Амурська область). І чим скоріше це станеться, тим скоріше і Україна, і європейська частина, суто Московщина, стануть вільними від імперських зазіхань московських ханів і каганів.

Іван Любас, голова ВГО ТВУН

MIXADV

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply