Лебійська мова – таємна мова українських кобзарів

Українська делегація у ПАРЄ офіційно оголосила про рішення зупинити роботу в Асамблеї

26/06/2019 admin 0

Українська делегація у ПАРЄ офіційно оголосила про рішення зупинити роботу в Асамблеї на знак протесту проти повернення делегації РФ. Як повідомляє “Європейська правда”, про це заявив голова […]

Таємною лебійською мовою спілкувалися українські кобзарі та лірники. Сліпі виконавці говорили лебійською один із одним та з поводирями.

Мова дозволяла зберігати кобзарські таємниці

“Лебіями”, “любками” називали жебраків, старців. Від цього походить назва лебійської мови.

Вона була поширена від Галичини та Західного Поділля до Могилева та Брянська.

Походження лебійської мови невідоме. Старці не пам’ятали, коли вона з’явилась.

Слова лебійської мови були запозиченими із мов сусідніх народів і придуманими лірниками. Віз називали “котнем”. “Кулати”, “копсати” означало бити. “Склев манькови бенника” – зроби мені цигарку.

На Галичині мовознавці записали пісеньку місцевих лірників:

“Коби мені кумса сяна,

А до кумси ще й тириня

І бутельбух вовчаку,

Каравона чорнобрива”.

У перекладі це означає:

“Коби мені хлібець святий,

А до хліба трошки сира,

А до сира склянка пива

І дівчина чорнобрива”.

Лебійська мова існувала до 1930-х. Востаннє мовознавці зафіксували її під Харковом.

Джерело: gazeta.ua
Лебійська мова – таємна мова українських кобзарів