Новий українець Зеленський

 

Схоже, новий президент отримав великий шанс закласти інше ставлення українців до влади і одне до одного

Весь цей час я відчував до Зеленського антипатію. Так як не люблю тої культури, носієм якої він є. Просто мені це не подобається, що не означає, що я з нею ворогую. Але ця культура кидає загрозу моєму світу. Проте коли все вже сталось, то я намагаюсь не стільки змінити погляд, скільки поглянути на дійсність не стільки зі страхом, а й з якимись більш-менш раціональними сподіваннями.

Останні події вказують мені на те, що президент Зеленський отримав великий шанс закласти нове ставлення українців до влади та її персоналій. Це може бути травматичним, та разом з тим і на часі. Надто вже загруз дотеперішній український політикум у своїх старих пафосах. Йдеться не про мову, безпеку чи національність — архаїчність не в цьому. Пафосним, а водночас і фальшивим є те, як влада себе позиціонує. Але ж при цьому героїчному театрі відбуваються і звичайні людські речі.

Ця культура кидає загрозу моєму світу

За останній час Зеленський перший з тих, хто поводить себе як звичайна людина. І якщо йому вдасться розвинути цей тип контакту й надалі, то це буде великим позитивом, якими би ефективними чи небезпечними не стали його дії. Вся ця нова риторика, поведінка і спосіб контактувати є дуже важливими.

Я вагався щодо цієї думки, та Зеленський є для мене вочевидь неприємним ще і тому, що представляє собою «нових українців». Тобто тих, хто є громадянами, патріотами, але не стає на сторону етнічної українськості.

Я чимало думав про цю загрозу — девальвацію українськості в Україні, та разом з тим бачу в цьому і шанс. Якщо Зеленський і надалі буде рівноцінно — не по-мученицьки — звертатись до українців двома мовами, то, можливо, це стане певним виходом з тої нерозв’язаної проблеми співіснування, яка насправді присутня. І яка постійно виникає і з одного, і з іншого боку. Бо скільки би не говорили про другорядність питання мови, коли заходить про біль чи самоповагу, то як для однієї, так і для другої сторони воно виявляється найважливішим.

Реальність така, що російськомовні українці існують, і вони не хочуть українізуватись. Можливо, ось такий президент зумів би пом’якшити їхнє ставлення до українськості.

Тарас Прохасько - фото

 

Тарас Прохасько

Письменник