Василь Білоус: Церква — занадто серйозна справа, аби доручати її священикам

Українська делегація у ПАРЄ офіційно оголосила про рішення зупинити роботу в Асамблеї

26/06/2019 admin 0

Українська делегація у ПАРЄ офіційно оголосила про рішення зупинити роботу в Асамблеї на знак протесту проти повернення делегації РФ. Як повідомляє “Європейська правда”, про це заявив голова […]

[embedded content]Колись попалася мені на очі фраза: «Все, що комуністична пропаганда казала нам про соціалізм, виявилося брехнею. Але все, що вона казала про капіталізм, виявилося правдою…»

Це я не про Патріарха Філарета. І не про все те, що про нього нам розповідали московитські пропагандони… Не про те, що він у церковних справах став на український бік не ради України, а ради себе. Зрештою, смішно на Філарета кивати – ми всі у виборі боку перш за все враховуємо інтереси свої… Інша справа, що поняття про правильні інтереси у нас вкладається ще чи не з тих часів, відколи ми лежимо поперек лавки… І потім нам лише здається, що ми у своїх вчинках самостійні…

Як на мене, брехня про соціалізм полягала в припущенні, що гарно розписані соціалістичні відносини можливі між людьми, що до соціалізму не доросли. При умові, що їх до соціалізму можна буде підтягнути силою. Всіх. «Залізною рукою заженемо людство у щастя!» До речі, чисто жіноча психологія, котра має на увазі, що чоловік має просто вищати від захвату, коли його змусять кожного вечора мити ноги і дупу… Фігушки! Народ тому і втікав на Січ, аби митися лише тоді, коли ядро в байдака попаде…

А правда про капіталізм в тому, що він, як і людина, повинен народитися, набивати гулі при рості, увійти в силу… І, будучи сильним, навчитися слухати інших щодо користі миття дупи…

В Україні – капіталізм, котрий саме зараз набиває гулі. Це так поетично сказано, а за гарним висловом – поламані долі мільйонів. Але в Україні – і соціалізм. Отой, «від кожного за здібностями, кожному – за труди його!» Раз ореш ти, як кінь, але і здібності свої використовуєш лише конеподібні – ну то хто тобі винен?

Християнство, як релігія, теж сповідувала принципи соціалізму. Хіба принцип «кесарю – кесарево» не перекликається з цим, «від кожного за здібностями…»? І добре було би, якби ми всі бралися за свою справу. Священик – служив, воїн – воював, державець – правив, артист – грав… Успіхів би у своїх справах досягали, росли би, добро і користь приносили. І кожен би при тому розумів, що чим вище він піднімається, тим важче втриматись від спокус – у кожного своїх. Один – від спокуси непогрішимості. Інший – від осуду та зверхності. Ще інший – від спокуси розв’язати усі проблеми ударом меча.  Ну а хтось – і від гострих приступів месіанства…

А Філарет… Ну, що Філарет? Я дякую Господу за те, що Його волею людина імперського масштабу (будучи місцеблюстителем московського патріаршого престолу, у 1990 р. висувався на пост Патріарха, але програв вибори) опинилася на чолі Української Православної Церкви. Я дякую за те, що, разом із нами, мирянами, ця людина не здалася, не зламалася, усі ці роки, як могла, стояла за Україну. Я дякую за те, що дзвони храму саме Київського Патріархату, що був під керівництвом Патріарха Філарета, вперше за кілька десятиліть покликали українців до бою (10 грудня 2013 р.)

Але дякую і за те, що у своїй незбагненній мудрості Господь не допустив, аби в новій українській церкві, в майбутньому, з’явився ОТАКИЙ святий…

enigma.ua