facebook
СУРМА

0,7% на старті. Чи зуміє «Голос» Вакарчука оглушити «Слугу» Зеленського

Чому переміг Зеленський: шість рівнів перемоги

20/08/2019 admin 0

Після президентських виборів з’явилося чимало пояснень, запропонованих як прихильниками переможців, так і прихильниками переможених. Всі ці пояснення, попри різноманітність і несумісність, мають спільну ваду: спрощення. […]

Фото: УНІАН

Про бажання Вакарчука піти на парламентські вибори на чолі власної партії відомо давно. 16 травня свій намір він підтвердив публічно, представивши свою команду і програму партії.

За словами Вакарчука, його партія називається «Голос». Це відразу ж викликає алюзії з партією «УДАР Віталія Кличка», яка на парламентських виборах-2012 увійшла в трійку лідерів, набравши майже 14% голосів. Якщо боксерові Кличку приніс удачу УДАР, то чому б співакові Вакарчуку не приніс удачу «Голос».

Звичайно, насправді назва партії має для виборців невелике значення. Для них набагато важливіше, чия це партія. А від назви потрібно лише те, щоб воно не викликало неприємних емоцій. Інша справа, що назва – це ще і робочий матеріал для подальшої піар-кампанії. В цьому плані назва «Голос» здається не надто гучним, але вона є придатною для різноманітного використання. Для одних категорій виборців буде досить того, що це «Голос» Вакарчука. Для інших можна буде представляти партію як «Голос» народу – народу, який до цих пір політики не чули, а тепер нарешті будуть змушені почути.

І тут вже виникає алюзія з іншою партією – «Слуга народу» Володимира Зеленського. Саме у цій партії Вакарчук хоче відкусити найбільший шматок електорального пирога. По суті, завдання-максимум Вакарчука – це переманити на свою сторону взагалі весь україномовний і патріотичний сегмент електорату Зеленського. Ну і заодно відібрати частину електорату у партій Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Ігоря Смешка, Олега Ляшка, Андрія Садового, Олега Тягнибока.

Втім, поки що у Вакарчука великі проблеми навіть з виконанням завдання-мінімум, тобто з проходженням його партії в парламент. Про це свідчать результати спільного соцопитування Центру «Соціальний моніторинг», Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременко та соціологічної групи «Рейтинг», оприлюдненого в той же день, – 16 травня. Висловили готовність проголосувати за партію Святослава Вакарчука лише 0,7% опитаних, або 0,9% тих, хто вже визначився зі своїм вибором. Це 11-е місце серед всіх партій, і це дуже погана стартова позиція для Вакарчука.

Тут, звичайно ж, можна заперечити, що Вакарчук, на відміну від усіх своїх суперників, чиї партії зараз обганяють в рейтингу його партію, за останній рік зовсім не брав участі в політичному житті і майже не світився на телеекранах. А якщо зараз його почнуть розкручувати кілька великих телеканалів (наприклад, з медіахолдингу сім’ї Пінчуків), а сам він зі своєю групою «Океан Ельзи» зробить концертне турне українськими містами, то дивись, за пару місяців рейтинг його «Голосу» таки підросте хоча б до 5%.

Два головних електоральних резерву Вакарчука – це, по-перше, ті, хто поки не визначився зі своїм вибором (а таких зараз, за ​​даними згаданого соцопитування, 26%), і, по-друге, ті з прихильників партії Зеленського (зараз їх 29 , 5% серед усіх опитаних), хто за час, що залишився до парламентських виборів, встигне розчаруватися в новому президенті. Обидві ці категорії будуть шукати якесь нове обличчя, не довіряючи ні старим партіям, ні Зеленському. І Вакарчук має шанс стати саме тим, хто задовольнить цей соціальний запит.

Програма «Голосу», оприлюднена Вакарчуком, майже вся складається з абсолютно нечітких і розпливчастих пунктів, що говорить про бажання співака охопити майже максимально широке коло виборців. Показово, що в програмі взагалі не зачіпаються питання мови і церкви. Втім, деяка конкретика в програмі все ж є: «сильна система національної безпеки», «повернення окупованих територій», «незворотність європейського шляху розвитку країни», «економічна інтеграція з ЄС», «зміцнення обороноздатності шляхом підтримки сильної армії і вступу в НАТО» . Це – сигнали саме патріотичному електорату.

Також можна сказати про цільові групи виборців, на які Вакарчук розраховує в першу чергу. Прозорий натяк на це зробив він сам, представляючи п’ятьох членів своєї команди.

Юлія Клименко з квітня 2015 го по жовтень 2016 го працювала в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі заступником міністра – керівником апарату, зараз є головою управлінської команди і віце-президентом з бізнес-освіти Київської школи економіки, до складу ради директорів якої входить Вакарчук. У його команді Клименко, безсумнівно, покликана бути символом економічних реформ.

Ярослав Юрчишин – колишній виконавчий директор громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна». Повинен бути символом боротьби з корупцією.

Юрій Соколов – кардіолог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України. Повинен бути символом уваги Вакарчука до охорони здоров’я і в той же час до науки.

Андрій Шараскін – кіборг з позивним «Богема». Символ надій Вакарчука на підтримку воїнів-добровольців і всіх захисників України.

Соломія Бобровська – громадянська активістка, волонтерка, з квітня 2016 га була заступницею Міхеїла Саакашвілі на посаді голови Одеської ОДА, з листопада 2016 по січень 2017 го – і. о. голови Одеської ОДА. Символ надій Вакарчука на підтримку активістів і волонтерів.

Скільки голосів наберуть Вакарчук і його «Голос» – це багато в чому буде залежати від того, чи зуміють вони мобілізувати на свою підтримку (зокрема, для вуличного і онлайн-агітації) різні спільноти активістів. Не варто також забувати про «Океані Ельзи» – цікаво, здивує чи нас Святослав новими хітами.