Що краще, діамант в короні економіки країни, чи долари в кишені можновладця?

Чому переміг Зеленський: шість рівнів перемоги

20/08/2019 admin 0

Після президентських виборів з’явилося чимало пояснень, запропонованих як прихильниками переможців, так і прихильниками переможених. Всі ці пояснення, попри різноманітність і несумісність, мають спільну ваду: спрощення. […]

Вже не вперше можновладці, що ще сидять на пагорбах та ніяк не наважаться їх покинути, намагаються продати ДП «Антонов», під різними мотивами та приводами. То їм потрібен стратегічний інвестор та партнер, який і гроші дасть і виробництво налаштує, звісно в себе, а не в Україні. То їм не подобається ефективність праці колективу Антонівців, бо що ж таке робиться, наче й продукцію не випускають, а зарплатня є, навіть збільшується. От муляє їм, що кошти від діяльності «Авіаліній Антонова» використовуються зовсім не ефективно, тобто ідуть не в чиїсь к, а на зарплатню та науково-дослідні роботи.
А ще неподобством є те, що «Антонов» не товаришує та не дає на відкуп спецекспортерам, ремонти та підтримку льотної придатності літаків «Антонова» по всьому світові. Не дарма очільник  «Укроборонпрому», пан Павло Букін, в першу чергу став перейматись лобіюванням інтересів спецекспортерів у різних країнах світу, намагаючись витіснити звідти «Антонов» в питаннях просування літаків, що може виробляти Антонов, та його розробок. Одна тільки історія із закупівлею безпілотників ТБ2 від Турецького виробника через спецекспортера, з відповідною маржою, що складає більше двадцяти відсотків державних коштів, чого варта.  Але це вже інша історія.

 

То на яких стратегічних інвесторів та партнерів звертають свою увагу наші можновладці? Звісно, ми сподіваємось, що це Боїнг, Локхід, Ербас, інші провідні літакобудівні компанії та країни з розвинутими авіаційними технологіями? Як би, не так! Це Саудівська Аравія, Об’їданні Арабські Емірати, Малайзія, Алжир, в особі їх державних структур та підприємств, що прагнуть долучитись до високих технологій, створити в своїх країнах сучасне авіаційне виробництво та, в першу чергу, створити робочі місця, за що сьогодні бореться весь світ. Тільки не Україна, цій країні, чи скоріше «можновладцям» та депутатам не потрібні ні робочі місця, ні податки, ні інтеграція в світову економіку, їх цікавлять тільки гроші, скоріш за все у власній бездонній кишені, та земля у центрі Києва на якій, отой клятий «Антонов», розташований.
На сьогодні ситуація з перспективою продажу «Антонова» та його подальшого знищення набула загрозливого характеру. Ні, саме ДП «Антонов» ніхто не продає, боронь Боже, це ж суцільна зрада та ще й напередодні виборів до Верховної Ради. Хоча як подивитись. З точки зору хаосу та невизначеності в управлінні оборонно-промисловим комплексом, де головним центром впливу, замість Президента України, став Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони пан Сергій Пашинський, може воно і вчасно. Але все набагато тонше та  по-єзуїтському хитріше.
Всі ми пам’ятаємо, як фахівці ДП «Антонов» спільно з саудівськими партнерами, компаніями Taqnia та KACST, за достатньо короткий термін, створили літак-демонстратор концепції Ан-132D. За інформацією фахівців, проект обійшовся обом сторонам приблизно в 150-170 мільйонів доларів. Прохання запам’ятати ці цифри, бо вони нам ще знадобляться.  За для подальшого розуміння, що таке літакобудування та скільки реально коштує інтелектуальна власність Антонівців, яку за безцінь  намагаються продати.
То що було реалізовано в проекті Ан-132D? По великому рахунку була зроблена глибока модернізація літака Ан-32 шляхом заміни двигунів, з українських на західні та замінена авіоніка з російської на американську. Тобто було отримано демонстратор, якому дуже далеко до серійного літака. Ми поцікавились скільки б коштувало створення серійного літака такого класу та підготовка до його серійного виробництва, та були вражені відповіддю експертів та фахівців. Сума сягнула від 900 мільйонів до 1,2 мільярдів доларів США.
І все ж повернемось, до спільного з Саудівською Аравією  проекту. Як стало відомо, саудівська сторона втратила інтерес до проекту, резюмувавши, що літак не цікавить Королівські Повітряні  или, а іншого ринку збуту саудівськи партнери, на відміну від антонівців, не бачать. Тут би їм вийти з проекту, ан ні. Саудівці не тільки не вийшли з проекту, а як кажуть військові, зробили перегрупування сил.
Саудівська Аравія, утворивши Saudi Arabia Military Industry (SAMI), яку очолив колишній топ менеджер компанії Райн Метал, а в попередні роки віце-президент Ербасу Андреас Швер, зажадали від «Антонова», на початковому етапі,  передачі їм проектів по літакам Ан-188, Ан-178, та подальшому і Ан-132, цілковито і повністю з передачею технологій, конструкторської документації, методів проектування, результатів випробувань, матеріалів для сертифікації, усіх постачальників. Вимагаючи передати у розпорядження SAMI умови співпраці з усіма постачальниками, включаючи Boeing та General Electric. Виключно на ексклюзивній основі.
А що ж замість вимоги, треба підкреслити, не пропозиції, а таки вимоги? А замість такий от механізм.
SAMI створить в Європі підприємство, що належатиме  SAMI на 51 відсоток, а ДП Антонов на 49 відсотків, при цьому ДП Антонов повинен буде передати цьому підприємству все, що зазначене вище на умовах повної світової ексклюзивності, без права коли-небуть користуватись переданим. Зазначена компанія буде відповідальна за отримання Сертифікатів типу на зазначені літаки в EASA та буде їх виключним утримувачем.
А що ж натомість отримає ДП «Антонов», чи Україна? А отримають вони от що. Після того як буде створено так зване Спільне підприємство в Європі, і йому буде передана вся необхідна документація, воно створить в Україні ще одне СП, знов з переважною власністю SAMI, яке обіцяє розпочати будівництво в Україні нового сучасного авіазаводу, в невизначеному місці з нуля. Такий собі Greenfield.
Яка чудова пропозиція. Це ж мільярдні інвестиції. Хіба ж можуть коштувати якісь Антонівські розробки таких грошей? Перспектива закласти капсулу в яму під фундамент, буцімто нового заводу, п’янила Петра Олексійовича, а тепер п’янить пана Пашинського.
В реалії, яка багатоходова комбінація! І нічого, що вся ця схема не відповідає діючому законодавству? Є шляхи в обхід. Вже підготовлений проект міжурядової угоди між Україною та КСА, в якому прописаний весь механізм такого прихованого продажу. Вже обіцяно Саудівським партнерам, що буде розглянуто законопроект, який надасть відповідні можливості. Та врешті решт, що нема інших шляхів? Невже не пам’ятаємо, як продали Агрохолдинг «Мрія», під міфічні інвестиційні зобов’язання саудівських «інвесторів», а з ним в додачу 50 000 га української землі?
То яка проблема, не переймаючись дотриманням законодавства, на кінець своєї «державницької діяльності» покласти край діяльності ДП «Антонов», бо після передачі до нової саудівської компанії всієї документації без виключення по проектам, Ан-188, Ан-178, Ан-132, і не отримавши за це ні однієї копійки, а тільки перспективу примарного заводу з мільярдними інвестиціями, на ДП «Антонов» вже робити буде нічого. Та ще й земелька в центрі столиці звільниться, а це ще багато мільярдів доларів тільки в потрібному напрямку. Ото російськи «брати» будуть раді!
А що ж очільник Укроборонпрому, пан Павло Букін, невже необізнані зі справою? Обізнаний, та ще як обізнаний. Оскільки разом з паном Сергієм Пашинським тисне на Президента ДП «Антонов», з метою підписання їм вже підготовленого Меморандуму про наміри, між SAMI та ДП «Антонов», яким закріпляється ексклюзивність SAMI на проект літака Ан-188, а в подальшому на інші розробки. Відчайдушно тисне, щоб вспіти до інавгурації новообраного Президента, застовпити продаж державоутворюючого підприємства. Цікаво, а що натомість, з точки зору особистого зацікавлення? Бо великий подив викликає така швидкість та наполегливість в державному питанні. Щось не схоже  на стиль роботи наших «можновладців».
Нам вдалося з’ясувати, хто до всієї цієї вакханалії, причетний. Як Ви думаєте хто? Вгадали – спецекспортер, на ім’я «Спецтехноекспорт», в якому працює Антон Сергійович Пашинський, що очолює відділ зовнішніх контрактів державного підприємства «Спецтехноекспорт» та курує якраз Саудівський напрямок. Без участі пана Антона не пройшла жодна нарада, яка була присвячена здачі інтересів держави та авіабудування зокрема.  До речі, а до чого тут «Спецтехноекспорт»? А може плітки про сто мільйонів доларів готівкою, тільки плітки, від розвідки? А от те, що без 24-25 відсотків комісійних з державних коштів вже не обійдеться, то це точно.

SAMI антонов

sami antonov
Та, чи є альтернатива цьому безглуздому знищенню діаманту в короні економіки країни? Так є. Нещодавно стало відомо, що ДП «Антонов» завершив процедуру погоджень та отримання дозволів на початок фінансування якраз за проектами Ан-188 та Ан-178. З залученням провідних світових постачальників комплектуючих виробів, уклавши угоди з американськими компаніями,  що спеціалізуються з фінансування виключно підприємств державного сектору економіки за принципом Government to Government та страхування ризиків в середовищі A, відповідно до законодавства США. Чи знали про цю довготривалу, більш ніж у півторарічну роботу антонівців, пани Павло Букін та Сергій Пашинський. Беззаперечно, оскільки за посадами вони отримували цю інформацію.
То чому такий поспіх в невиважених та непрозорих стосунках з SAMI? Мабуть дуже хочеться таки вбити цвяха в останнє діюче та перспективне Державне Підприємство в Україні. Виколупати останнього діаманта та перекласти його до відповідної кишені. Між іншим, закласти велику міну новообраному президенту у стосунках зі світовими фінансовими інституціями, на догоду та задоволення Росії.