Метаморфоза Зеленського. Чому колишня народна любов більше не рахується. Колонка Леоніда Швеця

Чому переміг Зеленський: шість рівнів перемоги

20/08/2019 admin 0

Після президентських виборів з’явилося чимало пояснень, запропонованих як прихильниками переможців, так і прихильниками переможених. Всі ці пояснення, попри різноманітність і несумісність, мають спільну ваду: спрощення. […]

Photo: facebook / Слуга народу

У нас на очах відбувається унікальна подія, і не дивно, що багатьох бере острах.Важко не почухати потилицю, коли людина починає свою політичну кар’єру відразу з того, чим її закінчують рідкісні щасливчики – з президентського поста.

Зовсім бентежить те, що у Володимира Зеленського до цього не було взагалі ніякого досвіду не те що політичної активності, його навіть громадським діячем не виходить назвати. Світ, який ще вчора був для нього виключно постачальником матеріалу для їдких жартів, завтра стане ареною найголовнішого виклику в його житті. Вже стає.

Крім того, що Зеленський чомусь раптом опинився в центрі абсолютно нової для себе сфери діяльності, найбільша загадка, навіщо йому знадобилося міняти приємну в усіх відношеннях життя улюбленця публіки – квіти, посмішки, автографи – на басейн з сірчаною кислотою тотальних підозр, претензій і лютої ненависті.

Його питання журналістам РБК.ua: «А мене за що?» – видає ступінь наївності завтрашнього глави держави. Так у нас президенту за статусом ненависть гарантована, не кажучи про те, що з моменту заяви про кандидатство він уже всім повинен. Непросто б довелося і в збалансованому суспільстві, а у нас все перекособочено, важко і болить.

Чому, з чого Володимир Зеленський вирішив, що йому потрібно взятися за пропащу справу? Що дозволяє йому вважати, що він зможе? Чому цю, в загальному, легку людину не зупинила жахлива відповідальність і вага зваленого тягаря? Яку роботу він провів всередині себе, щоб зміцнитися в думці, що йому уготована історична місія? Адже неісторична тут просто не прокотить. Наскільки віддає собі звіт, чим загрожує невдача, і не тільки особисто невдасі, а й країні?

Це питання не з дозвільної цікавості, не з циклу про «багатий внутрішній світ зірки». Зірка Зеленський в минулому. Відтепер він той, хто заявив людям: «Я допоможу», – і отримав мандат на це. Ну, скоро може отримати. Чи розуміє він, що це значить? Чи зрозумілий при цьому він сам собі в достатній мірі?

Щирі відповіді, якби їх можна було отримати, могли б хоч якось зняти величезну суспільну напруженість, яка виникла через надзвичайну невизначеність ситуації, коли штурвал виявляється в руках незрозумілої людини. Або, в залежності від почутого, ще більше її збільшити.

В процесі виборів веселий актор Зеленський неминуче зайняв позицію народного трибуна, що таврує владу, що вимагає притягти до відповідальності вбивць Каті Гандзюк і відправити за ґрати Свинарчуків. Зрозумілий спосіб електоральної боротьби викликав помітне незадоволення громадських активістів, для яких нестерпна сама думка, що смерть Каті може бути використана як інструмент у переслідуванні кандидатом своїх цілей, а вже своїм соратником в цих колах Вову точно ніхто не вважає. Чого б це?

В оголошеннях про нові акції навколо судів, де розглядаються справи підозрюваних в причетності до замаху, активісти спеціально уточнюють, що не хочуть бачити на них осіб, які мають відношення до передвиборних штабів. Тобто в це перетворення Володимира Зеленського не повірили так, як він, можливо, хотів. Довіра громадянського суспільства, втрачену Петром Порошенком, доведеться добувати величезними зусиллями, імітація тут не пройде.

Будь-яке «доки!» З вуст Зеленського автоматично звернено до нього самого: значать всі ці звинувачення, що Свинарчук або замовники вбивства Гандзюк отримають свою порцію справедливої ​​відплати після інавгурації? Або це ритуальне розмахування кулачком, за яким нічого в результаті не буде?

Який, зрештою, виявиться Зеленський? Головну метаморфозу ми, схоже, ще побачимо. Влада творить з людьми неймовірне. Поки, схоже, Володимир впевнений, що йому вдасться вибудувати правильну комунікацію, у всесилля якої він, людина телевізійна, свято вірить. Сподівається з її допомогою всіх переконати, помирити і об’єднати. І в підсумку домогтися головного: народної любові. А як інакше виміряти успіх власного виступу? Що-що, а закохувати-то в себе він вміє. Раніше виходило.

Ось тільки все, що було раніше, більше не береться до уваги.

Метаморфоза Зеленського. Чому колишня народна любов більше не рахується. Колонка Леоніда Швеця