Крутіше, ніж у США: які хитрощі використовують на виборах в Україні

Президентська кампанія-2019 у самому розпалі. Поки Володимир Зеленський і Петро Порошенко по черзі здають аналізи й обмінюються дотепами, українці в очікуванні фінальних дебатів двох кандидатів-лідерів. Незважаючи на важку ситуацію для чинного президента, він ще в змозі сказати своє слово на фінальній зустрічі з шоуменом.

Незалежно від результату гонки, а також майбутніх кроків наступного президента, багато технологів і фахівців сходяться в одному — нинішня передвиборча кампанія стала найцікавішою і найбільш технологічно сильною. Деякою мірою вона рівна виборам у США в 2016 році, а також у Франції в 2017-му.

У чому це проявляється і чим Юлія Тимошенко схожа на Хіларі Клінтон, а Зеленський на Дональда Трампа — розбирався OBOZREVATEL.

Головне:

  • Президентські вибори-2019 сповнені яскравих і нових технологій;
  • Фокус кандидатів плавно переходить на соціальні мережі, інтернет і відео;
  • Штаби політиків враховують не тільки звичні технології, але і швидкість взаємодії з виборцями, якість інформації — більше працюють над формою подачі, а не змістом;
  • Під час цих виборів українці спостерігали дуже цікаві рішення і досить дивні заяви.
  • Наприклад, кандидат Ігор Шевченко проголосив себе зіркою шоу “Холостяк” і відкрив кастинг на нову дружину. А кандидат Володимир Зеленський не соромився агітувати прямо на стадіонах під час шоу “Кварталу 95”. Петро Порошенко намагався просувати тему церкви і Томосу, хоча за законом президент не має відношення до Православної церкви України;

Війна технологій

На думку політичних консультантів і технологів, українські вибори вже увійдуть до підручників політології. Саме в 2019 році вітчизняні фахівці зуміли максимально підключити не тільки роботу в полях, а й соціальні мережі, а також інтернет.

Як вважає стратег Андрій Шевчук, штаби кандидатів звертають свою увагу на: швидкість, залучення аудиторії, інтернет і креатив.

Ось так він описав OBOZREVATEL кампанію діючих політиків:

  • Швидкість.

За декілька годин політичний контент може охопити сотні тисяч людей, із якими є зворотній зв’язок, на відміну від класичного ТБ, у якому є тільки моно-комунікація. Люди не хочуть просто дивитися на екран. Зараз швидкість ведення кампаній має свої плюси й мінуси.

З плюсів — ти можеш швидко відреагувати на вкидання, дати відповідь або щось анонсувати. Мінуси — тепер немає часу “на подумати”. Штаб повинен приймати рішення дуже швидко. Петро Порошенко випустив свою відеовідповідь Володимиру Зеленському рано-вранці, щоб, прокинувшись, люди насамперед подивилися його.

  • Залучення.

Вперше виборці стали учасниками “віртуального виборчого штабу”: вони стали волонтерами (навіть штаб не очікував такої кількості), придумували слогани на борди (і про це було зазначено на цих бордах), розробляли стікери і вели неофіційні спільноти. Я не здивуюся, якщо партії вже в найближчі місяці після виборів зроблять ставку на кастинг-шоу кандидатів у народні депутати через соціальні мережі.

  • Інтернет.

Ще в листопаді 2018 року з’явилося дослідження, в якому було зазначено, що люди зараз комбінують джерела отримання інформації (70% ТБ, 49% Facebook, 44% інтернет-ЗМІ, 20% Instagram). На телебаченні це називається “другий екран”, завдяки якому людина може швидко відреагувати на контент або отримати зворотній зв’язок. Часткова персоналізація стала трендом цієї кампанії.

  • Новизна.

Володимир Зеленський відмовився практично від усіх стандартних технологій і робив все рівно навпаки: борди без обличчя, реклама в смартфоні, частина звернень записана на телефон, відсутність друкованих газет і наметів біля метро.

Це спрацювало. Людям набридли стандартні, однотипні технології, де змінюються лише овал обличчя і декілька слів у слогані. Вони це сприймають як інформаційний шум. Як показали ці вибори — точно є запит на креативність у виборчому процесі.

  • Ера.

Новий виборець, який розпещений красивими відео з YouTube, які залучають, класними картинками з Instagram (які хочеться лайкати), чекає подібного і на виборах. І готовий віддати свій голос за того, хто це зможе запропонувати. Настає ера інстаграмних партій.

В цілому “несовковість” нинішньої кампанії відзначає і журналіст Іван Яковина.

“Одне точно: ніхто не зможе тепер сказати, що в Україні нудна сільська кампанія в стилі “постсовок пізніх 90-х років”. Ця кампанія — найкрутіша, найбільш гостра, технологічно складна і драматично захоплююча з усіх, що я бачив останнім часом…” — пише журналіст.

У цьому контексті, правда, частково забувається і основний зміст передвиборчої кампанії — пошук найкращого кандидата, який у змозі рухати країну далі. Як вважає позафракційний народний депутат Борислав Береза, вибори президента між першим і другим туром голосування, зусиллями всіх сторін, проходять абсурдно.

“Хейтерство і конфлікт, замість порівняння програм і обговорення вектора розвитку. Інтерес до наповнення баночки з аналізами став альтернативою дискусії про майбутнє держави. Замість подання команди кандидата — презентація ролика. Замість змін у кадровій політиці президента — ролик у відповідь. Все це стало нагадувати балаган, у якому дебати відійшли на другий план, а процес виклику й ухилення від них вийшли на перший”, — коментує народний депутат одну з очікуваних складових майбутніх виборів — дебати.

Зокрема, епопея зі здачею аналізів кандидатів у президенти Володимиром Зеленським та Петром Порошенком нагадує скоріше розкрутку шоу, ніж підготовку до інтелектуального двобою. Правда, це не єдине, чим дивують нинішні вибори українців.

У зв’язку з цим можна зробити висновок — кандидати працюють не стільки з наповненням своєї промови, скільки над її формою і подачею. Їхня мета — викликати “хайп”, а не інтелектуально донести свої думки для виборців.

Дружина президента і друга Клінтон

Офіційний старт виборчих перегонів, 31 грудня 2018 року, почався по-справжньому яскраво. Нинішній лідер гонки, шоумен Володимир Зеленський у ніч на 1 січня в ефірі одного з телеканалів оголосив про свій похід на вибори.

Зробив він це незвично, на кілька хвилин посунувши традиційне звернення чинного президента (свого майбутнього конкурента) Петра Порошенка на декілька хвилин. До слова, така витівка чи просто помилка викликала бурхливу реакцію в мережі. Щоправда, головний хід був зроблений — про свій похід на президентську вершину кандидат заявив у самісінький prime-time.

До слова, основні кандидати в президенти серйозно підходять до часу подачі своєї інформації. Якщо звернути увагу, то Володимир Зеленський вагому частину глобальних заяв робить одразу ж після 18:00, на початку prime-time (коли більшість українців повертається з роботи), а Петро Порошенко рано-вранці — щоб, прокинувшись, кожен зміг насамперед подивитися його звернення.

Ще одне нововведення кампанії — боротьба за молодь. Щонайменше двоє кандидатів — Володимир Зеленський та Юлія Тимошенко — взялися за молодіжну тематику. Якщо Зеленський намагався вийти на цільову аудиторію через стрімко набираючий популярність Telegram, а також YouTube, Instagram і Facebook, то Тимошенко провела Молодіжний форум. На ранніх же стадіях кампанії вона активно “юзала” молодіжний сленг і тематику.

Здивував багатьох і кандидат у президенти Ігор Шевченко, який оголосив кастинг на нову “дружину”. Зробив це у Facebook, створив сайт і постарався звеличити себе як справжнього мачо.

“Критерії зрозумілі: ноги + циці + попа, а також знання етикету + англійської мови + орієнтування в політичній ситуації в країні. Важливий момент — претендентки на руку і серце повинні знати програму Шевченка напам’ять.

Ті, хто не знає з якими гаслами Шевченка йде на вибори — до участі в кастингу не допускаються! Реаліті-шоу можна буде спостерігати в YouTube. Проект стартує 18-го січня”, — заявила в коментарі виданню “Страна” журналістка Ярослава Коба, яка і займалася пошуком кандидаток для Шевченка.

Правда, після закінчення першого туру виборів широкій громадськості так і не вдалося дізнатися, одружився кандидат чи ні. Може, все тому, що інформаційну “бомбу” підірвала його тяга до синіх шапок, як і колишнього президента Віктора Януковича.

Глава партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко, наприклад, вирішила частково скопіювати образ Гілларі Клінтон. Це було видно в рамках її виступів, а також форумів “Нового Курсу”.

Сам проект був також зроблений у витончених тонах американських технологів. Мінімалістична сцена, красивий підхід, чіткі і технологічні меседжі — супроводжували її кампанію до старту гонки.

Кандидат Петро Порошенко, не соромлячись формально статусу “світської країни України”, активно просував себе як одного з головних “двигунів” отримання Томосу і створення Православної церкви. Його головний опонент Володимир Зеленський й узагалі проводив агітацію під час концертів “Кварталу 95” різними містами України.

Окрему увагу варто звернути і на передвиборчі програми кандидатів. OBOZREVATEL детально розбирав посили основних кандидатів (з ними можна ознайомитися тут). В цілому більшість програм були досить умовні й розмиті.

З чим можна порівняти?

Як уже сказано вище, робота окремих кандидатів має схожі мотиви з американською кампанією 2016 року. Правда, за інформацією OBOZREVATELна нинішніх кандидатів у більшості своїй працюють вітчизняні технологи. Цього разу штабісти не залучали фахівців із Європи або США.

Ще один важливий фактор діючих виборів — запит українців на нове обличчя. Всі рейтинги соціологічних фірм показали бажання громадян побачити нового політика. Багато в чому цю нішу реалізував саме Зеленський. Схожий принцип діяв і в Сполучених Штатах. Коли екстравагантний, скандальний і недосвідчений Дональд Трамп бився з досвідченою Хіларі Клінтон, яка працювала згідно з прийнятими канонами і правилами, а в підсумку — програла.

До слова, в цій кампанії команда Дональда Трампа активно використовувала технології точкової реклами. Коли кожному конкретному виборцю в соціальних мережах приходила та інформація, яку він найкращим чином сприймав. Про це навіть писали великі матеріали, з ними можна ознайомитися тут.

Підрахувавши витрати кандидатів, можна прийти до висновку — Трамп витрачав більше грошей на розкрутку себе в інтернеті. Практично втричі більше, ніж його опонент Клінтон.

Зауважимо, що під час кампанії 2016 року Трамп також виходив із прийнятих норм. Робив гучні заяви, помилявся, але все ж таки зміг зробити головне для себе — зібрав весь протестний електорат, а також бажаючих побачити “нового політика” американців.

Цікава ситуація сталася і за підсумками президентських виборів у Франції в 2017 році. Порівняно нове обличчя в політиці Еммануель Макрон (у нього вже був досвід роботи на посаді міністра, а також заступника секретаря) зміг практично з нуля наростити рейтинг.

Буквально за рік старанної роботи маловідомий Макрон зміг побудувати повноцінну партію і здобути перемогу. Багато в чому він також реалізував запит на молодого і не скандального політика. Багато виборців просто дали йому аванс довіри. У цьому великою мірою і пояснюється його успіх. Цікаві події відбуваються і в інших країнах.

Фантастичний випадок стався в столиці Ісландії Рейк’явіку в 2010 році. Міським головою сенсаційно став Йон Гнарр — комік, актор і просто дивак. За нього і його політичну силу “Найкраща партія” проголосували майже 35% виборців. У лютому 2013 року в Італії місцевий комік Беппе Грілло зумів привести створену ним же партію до вражаючого результату — підтримки більш ніж чверті виборців.