УКРАДЕНА СВЯТИНЯ: З НАГОДИ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕКСТУ ТОМОСУ УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

Украдена святиня: з нагоди затвердження тексту Томосу Українській Православній церквіПро підступність Московської церкви пишу давно, напевне, вже й на «анафему» від неї  заробив. А якщо без жартів, то зацікавлення історією православ’я на наших теренах відкрило для мене незвідане поле, усіяне  величчю і підступністю, високими проявами гідності і тривіальної продажності, вишуканої дипломатії та рабської покори… Про одну з її сторінок я написав ще років з десять тому. Повертаюсь до неї сьогодні з нагоди отримання Українською православною церквою автокефалії.

У досить респектабельному виданні «Государственная Третьяковская галлерея» («Искусство», 1986) говориться: «Икона была привезена в начале ХП века из Византии в Киев, потом в середине ХП века перенесена (насправді викрадена – Авт.) князем Андреем Боголюбским во Владимир». І все.

Йдеться про Вишгородську ікону Божої Матері, написану Євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким сидів за трапезою Спаситель з Пречистою Матір’ю та праведним Йосипом, і перейменовану в Росії  на Володимирську. За легендою, Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: “Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою”. Російська церква, розуміючи всю міру святотатства Андрія Боголюбського, придумала ряд міфів на його виправдання, зокрема про «чудо» – нібито прохання  Пречистої  «поставити» ікону у Владимирі, висловлене князю по дорозі з Києва до Залісся. Російські церковники сфальсифікували і сам факт отримання ікони Києвом.

А тепер – про реальні факти. У 1131 році ікону Божої Матері було надіслано до Києва з Константинополя  князеві Мстиславові і поставлено в Дівочому монастирі Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги. 1169 року володимиро-суздальський князь – син Юрія Долгорукого і половецької князівни Андрій Боголюбський напав на Київ, зруйнував його, пограбував церкви та монастирі і викрав вишгородську ікону. З часом вона була оголошена заступницею «Святой Руси». Московські церковники стверджують, що ікона була подарована київському князю Юрію Долгорукому, тим самим натякаючи, ніби Андрій – його син мав на неї якесь право. Але ж Юрій Долгорукий вперше став київським князем у 1149-му, а ікона прибула в Київ ще у 1131 році. До Юрія Києвом правили ще Мстислав (за якого й відбулася ця знаменна подія), Ярополк, Всеволод, Ізяслав. Отож, навіть коли сприйняти, ніби ікона Богоматері була подарована персонально київському князю (насправді – Києву), то й тут не виходить – ні Юрій Долгорукий, ні тим більше Андрій не мали до неї ніякого відношення.

Легенда про заступництво ікони Божої Матері часом викликає містичні роздуми. Чому Небо у найтяжчі часи ставало прихильним до Росії? Відомі факти, що Дмитрія Донського на Куликовську битву благословляли іконою Володимирської Божої Матері, що перемогу у Бородінській битві було одержано у день вшанування цієї ікони. Та чи означає це, що її заступництво принесло благодать Росії? Навряд. Хіба що тільки порятунок – як місцю перебування ікони. Не могло Небо пробачити володимиро-суздальському князю викрадення святині, і так само народу, який сприйняв це як щось нормальне, навіть праведне. Андрій Боголюбський був жорстоко покараний Небом – з часом бояри посікли його на капусту. (1751 року РПЦ причислила цього злодія до лику святих). Була покарана й Московія-Росія – татаро-монгольським пануванням, котре тривало з урахуванням сплати нею данини  аж до початку вісімнадцятого століття. Покарана Іваном Грозним, Петром Першим, більшовицькою владою, зрештою – злиднями, які супроводжують цю величезну державу від зародження її за Андрія Боголюбського і по сьогодні, незважаючи на  незліченні багатства. А за що ж карається Україна? Можливо, за те, що не захистила свою святиню, не повернула її назад?

Не думаю, що ікона Божої Матері з Вишгорода затишно почувається там, де шанують як святих Андрія Боголюбського, Олександра Невського, Дмитрія Донського. Як закінчив перший із них, ви прочитали вище. Другого Карл Маркс називав «сумішшю татарського заплічних справ майстра, лизоблюда і верховного холопа», третій був відлучений від церкви та проклятий митрополитом Київським, Литовським і всієї Русі-України. Є ще в цій компанії й російський цар Микола Другий. Возводячи його у  страстотерпці,  РПЦ якось забула про трагедію Ходинського поля,  Криваву неділю 1905 року,  розстріл робітників копалень на річці Лені і причетність до єврейських погромів, організованих «Союзом Русского народа»,  почесним членом якого був імператор. Одне слово – яка церква, такі й святі.

Незабаром виповниться 850 років від трагічного нападу Андрія Боголюбського на Київ і викрадення ним ікони Вишгородської Божої Матері. Звичайно, добрі діла робляться не тільки до якихось круглих дат, а для Неба дати взагалі нічого не значать. І все ж, давайте 12 березня 2019 року звернемося з молитвою до Божої Матері, щоб Вона пробачила нам наш гріх. Аби Вишгородська святиня повернулася до Києва, як нині повернулася Україні незалежність і повертається автокефалія українській помісній Церкві, де українці молитимуться без московських перекладачів.

MIXADV

цікаве